Aleyrodidae
Білокрилки (Aleyrodidae) — це родина дрібних комах з ряду напівтвердокрилих (Hemiptera), які є одними з найнебезпечніших шкідників у тепличному господарстві. Ці комахи мають специфічний вигляд: маленьке тіло та крила, вкриті білим пилоподібним нальотом, через що вони нагадують крихітних метеликів.
Вміст розділу
Кленова білокрилка
Aleurochiton
Кленова білокрилка
Aleurochiton acerinus
Кленова білокрилка
Aleurochiton aceris
Кленова білокрилка
Aleurochiton pseudoplatani
Кокосова білокрилка
Aleurocanthus cocois
Кокосова білокрилка
Aleurodicus cocois
Колюча білокрилка
Aleurocanthus spiniferus
Колюча білокрилка
Aleurocanthus spinosus
Корична білокрилка
Aleurocanthus cinnamomi
Кренідорзум
Crenidorsum
Крушинова білокрилка
Dialeurolobus rhamni
Ксеналейродес
Xenaleyrodes
Лаврова білокрилка
Trialeurodes lauri
Леканоідеус
Lecanoideus
Мангова білокрилка
Aleurocanthus mangiferae
Масилієуродес
Massilieurodes
Массилієродес щетинистий
Massilieurodes setiger
Мексиканська білокрилка
Aleuropleurocelus mexicanus
Металейродикус Манна
Metaleurodicus manni
Металейродикус мінімус
Metaleurodicus minimus
Мінуталейродес
Minutaleyrodes
Напівмісячна білокрилка
Tetraleurodes semilunaris
Невадська білокрилка
Aleuropleurocelus nevadensis
Неомаскеллія
Neomaskellia
Неомаскеллія андропогоніс
Neomaskellia andropogonis
Одонталейродес
Odontaleyrodes
Оливкова білокрилка
Aleurolobus olivinus
Орхамоплатус маммаеферус
Orchamoplatus mammaeferus
Орхамоплятус
Orchamoplatus
Пальмова білокрилка
Aleurotrachelus atratus
Пальмова білокрилка
Aleurocerus palmae
Папаєва білокрилка
Trialeurodes variabilis
Папілатна білокрилка
Dialeuropora papillata
Папоротева білокрилка
Aleurotulus nephrolepidis
Парабемізія
Parabemisia
Паралейродес
Paraleyrodes
Паралейродес сигулярис
Paraleyrodes singularis
Пеаліус
Pealius
Південноамериканська білокрилка маніокова
Aleurotrachelus socialis
Попеляста білокрилка
Siphoninus phillyreae
Приморська білокрилка
Aleurodicus maritimus
Рахісфора
Rachisphora
Рахісфора стираксова
Rachisphora styraci
Рододендрова білокрилка
Massilieurodes chittendeni
Рододендронова білокрилка
Odontaleyrodes rhododendri
Ругалейродес
Rugaleyrodes
Ругіоперкулатна білокрилка
Aleurodicus rugioperculatus
Синанська білокрилка
Bemisia shinanoensis
Сингіус
Singhius
Сідзуокська білокрилка
Aleyrodes shizuokensis
Сінгіелла
Singhiella
Сунична білокрилка
Aleurotuba jelinekii
Сунична білокрилка
Trialeurodes packardi
Тайванська білокрилка
Taiwanaleyrodes indica
Тайванська білокрилка
Taiwanaleyrodes
Таонабова білокрилка
Aleurolobus taonabae
Тетралейродес
Tetraleurodes
Тетраліція
Tetralicia
Товари розділу · 12
Aleyrodidae
Шкідник уражає широкий спектр сільськогосподарських та декоративних рослин. Найбільшої шкоди білокрилка завдає овочевим культурам, таким як томати, огірки та перець, а також різноманітним квітковим культурам. У теплицях комахи створюють постійні осередки зараження, що можуть знищити значну частину врожаю за короткий період.
Розвиток шкідника має повний цикл метаморфозу: від яйця до личинки, пупаріїв та дорослої особини. Найбільш активне розмноження спостерігається у спекотних та вологих умовах закритого ґрунту. Одна самка за життя здатна відкласти сотні яєць, а швидкий темп зміни поколінь дозволяє популяції збільшуватися в геометричній прогресії всього за кілька тижнів.
Характер пошкоджень полягає у висмоктуванні соків із листя, що викликає виснаження рослин та порушення фізіологічних процесів. Липкі виділення (медвяна роса) стають субстратом для розвитку сажистих грибів, які блокують пори на листках. Окрім прямої шкоди, комахи переносять віруси, які призводять до деформації пагонів та зниження якості продукції.
- Дотримання карантинних заходів у теплицях.
- Використання жовтих клейових пасток для моніторингу.
- Застосування біологічних агентів: паразитичних перетинчастокрилих (енкарзія).
- Обробка інсектицидами згідно з регламентом застосування.
- Знищення рослинних решток та бур'янів — резерваторів шкідника.
Боротьба з білокрилкою вимагає комплексного підходу. Хімічні препарати мають бути високоефективними, але важливо проводити чергування діючих речовин для уникнення звикання. Оптимальною стратегією є поєднання біологічних методів контролю з вибірковим використанням препаратів, що мають найменший вплив на корисну ентомофауну.