Цикада прибережна

Цикада прибережна (Diceroprocta vitripennis) належить до ряду Напівтвердокрилих, родини Співочих цикад (Cicadidae). Це велика комаха з прозорими крилами, що мають чітке жилкування.

Дорослі особини мають потужний колючо-сисний ротовий апарат, який дозволяє їм живитися соками деревних рослин. Тіло імаго зазвичай має маскувальне забарвлення.

Личинки цього виду живуть у ґрунті, де розвиваються поблизу кореневої системи дерев протягом кількох років. У них міцні передні кінцівки, пристосовані для копання землі.

Самки цикад мають гострий яйцеклад, за допомогою якого вони роблять надрізи в молодих гілках рослин для відкладання яєць. Це робить їх небезпечними для молодих саджанців.

Співи самців, характерні для цього виду, дозволяють легко ідентифікувати наявність популяції на ділянці в період розмноження, що спрощує моніторинг чисельності.

Основну шкоду завдають дорослі самки, які пошкоджують молоді пагони плодових і декоративних культур, роблячи глибокі надрізи в деревині.

Пошкоджені гілки часто засихають, ламаються під вагою плодів або вітру, що веде до втрати врожаю та деформації крони дерев.

Личинки, що живляться соками коріння, при високій чисельності можуть значно пригнічувати ріст рослин, роблячи саджанці вразливими до хвороб.

Цикади активні в теплі місяці, коли відбувається вихід імаго з ґрунту. Масовий напад комах може спричинити передчасне опадання листя та зав'язі.

Цей шкідник не є вибірковим і може атакувати широкий спектр деревних порід, включаючи плодові дерева та лісові види, що ускладнює контроль.

Життєвий цикл цикади прибережної тривалий, охоплює кілька років, при цьому більшу частину часу вона проводить у ґрунті на стадії личинки.

Масовий вихід імаго на поверхню відбувається наприкінці весни або на початку літа, коли ґрунт прогрівається достатньо для завершення метаморфозу.

Період парування та відкладання яєць зазвичай триває від чотирьох до восьми тижнів залежно від кліматичних умов регіону.

Після завершення циклу розмноження дорослі особини гине, а німфи, що вилупилися, падають на землю і заглиблюються в ґрунт для живлення корінням.

Моніторинг появи імаго є критичним, оскільки саме в цей короткий проміжок часу заходи захисту є найбільш ефективними для запобігання пошкодженню пагонів.

Головною ознакою зараження є поздовжні розрізи або рвані ранки на молодих пагонах та однорічних гілках, часто розташовані рядами.

Характерним симптомом є пожовтіння та в'янення листя на окремих гілках, які згодом засихають. При огляді гілок помітні сліди роботи яйцекладу.

Гучний стрекіт самців у кронах дерев вдень — надійна ознака присутності дорослих особин, готових до розмноження.

Поява отворів у ґрунті діаметром близько 1 см у пристовбурових колах дерев свідчить про вихід імаго із землі після завершення стадії розвитку.

Наявність великої кількості порожніх личинкових шкірок на стовбурах дерев або кущах підтверджує завершення циклу розвитку популяції.

Механічний захист полягає у вирізанні та спалюванні пошкоджених гілок, де були відкладені яйця, до моменту їх вилуплення.

Використання захисних сіток на молодих деревах у період масового літа цикад дозволяє запобігти відкладанню яєць.

Застосування дозволених інсектицидів системної дії можливе при високій чисельності шкідника, проте ефективність обмежена захисним періодом.

Підтримання здоров'я дерев через агротехніку (полив, підживлення) підвищує стійкість рослин до пошкоджень, завданих личинками.

Біологічні методи, включаючи залучення природних ентомофагів (птахів, хижих комах), сприяють регуляції чисельності популяції цикад у садах.