Цикадки

Цикадки (Cicadellidae) — велика родина комах із ряду напівтвердокрилих. Дорослі особини мають подовжене тіло довжиною від 2 до 15 мм та добре розвинені крила, що дозволяють їм швидко пересуватися.

Ці комахи мають потужні задні ноги, тому здатні здійснювати різкі стрибки, що ускладнює їх вилов та ідентифікацію на полі. Ротовий апарат колючо-сисного типу дозволяє легко пошкоджувати тканини листя.

Забарвлення цикадок варіюється від яскраво-зеленого до сірого, що забезпечує їм маскування серед листяної маси. Личинки комах зазвичай ведуть прихований спосіб життя на нижній стороні листків.

Життєвий цикл комах включає стадію яйця, личинки та імаго. Зимують вони переважно в стадії яйця, які відкладаються всередину рослинних тканин або на рослинні рештки.

Завдяки високому репродуктивному потенціалу, цикадки швидко розмножуються за сприятливих погодних умов, створюючи великі популяції в агроценозах.

Цикадки є небезпечними поліфагами, що шкодять багатьом культурам. У зоні ризику знаходяться цибуля ріпчаста, кормові буряки, озимий ріпак, капуста городня, огірки, соя, соняшник та озимий ячмінь.

Основна шкода зумовлена висмоктуванням клітинного соку, що призводить до порушення водного балансу та гальмування процесів фотосинтезу в тканинах рослин.

Крім прямої шкоди, цикадки є небезпечними векторами вірусних захворювань. Вони переносять збудників, що викликають карликовість та мозаїчність, що є катастрофічним для зернових культур.

Внаслідок діяльності шкідника рослини зупиняються у рості, листя втрачає колір, стає крихким, що призводить до масового засихання всієї вегетативної маси.

У разі ігнорування проблеми втрати врожаю можуть сягати 30-50%, особливо за умов тривалої спеки, коли активність комах стає максимальною.

Активізація шкідників починається навесні при прогріванні ґрунту та повітря до +10...+12°C. Перезимували імаго починають живлення на багаторічних бур'янах.

Поява личинок другого покоління припадає на літній період, що збігається з фазою інтенсивного росту овочевих та технічних культур. У цей час відбувається масова міграція цикадок.

Спекотна та суха погода протягом липня та серпня сприяє швидкому розвитку популяції. У цей час важливо проводити щотижневий огляд посівів сої та соняшнику.

Восени активність зменшується, і комахи шукають місця для зимівлі. Холодні ночі змушують їх ховатися в ґрунті або під сухими рештками пожнивних культур.

Агрономічний моніторинг із використанням жовтих клейових пасток дозволяє вчасно виявити початок льоту та скоригувати плани захисних заходів.

Основним візуальним знаком є побіління листя, яке виглядає як дрібна крапчастість або мармуровий візерунок у місцях укусів.

При огляді посівів можна помітити «стрибаючі точки», що підтверджує присутність шкідника. Зворотний бік листка часто вкритий личинками, які живляться соком.

Деформація та скручування країв листя, а також затримка розвитку верхівкових пагонів часто свідчать про критичне ураження цикадками.

Якщо на полях ви помітили кущі, що виглядають пригніченими, з ознаками карликовості, ймовірно, цикадки вже занесли вірусну інфекцію.

• Хлоротичні плями на листках.
• Деформація молодих пагонів.
• Пригнічення росту цілої рослини.
• Передчасне опадання листків.
• Наявність липких виділень на поверхні рослин.

Головна роль у системі захисту належить профілактичним заходам. Це знищення бур'янів на межах полів, які є резервуарами шкідників до початку сезону.

Використання сівозміни дозволяє розірвати цикл розмноження цикадок, не залишаючи їм сталих місць для відкладання яєць у наступні роки.

Хімічний контроль застосовується під час масового появи личинок. Ефективними є обробки інсектицидами системної дії, що проникають у тканини рослин.

Біологічний контроль передбачає збереження природних ворогів, зокрема наїзників, які паразитують на яйцях цикадок, зменшуючи їх чисельність.

Ретельне післязбиральне дискування та оранка ґрунту знищують місця зимівлі шкідників, що суттєво зменшує тиск наступної генерації навесні.