Цикада звичайна степова

Цикада звичайна степова (Cicadetta musiva) належить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera), родини співочих цикад (Cicadidae). Доросла особина має кремезне тіло завдовжки 18–25 мм із характерним темним забарвленням, часто з жовтуватими або бурими плямами.

Крила комахи прозорі, з розвиненою мережею жилок, що є ключовою ознакою для ідентифікації виду. Голова велика з вираженими складними очима з боків і трьома простими очками в центрі.

Статевий диморфізм проявляється у будові черевця: у самців воно забезпечене спеціальним звуковим апаратом — тимбалами, що дозволяють видавати гучні стрекочучі звуки в період спарювання.

Личинки цикади ведуть прихований підземний спосіб життя, що ускладнює їх виявлення. Вони мають потужні передні копальні кінцівки, адаптовані для пересування в щільному ґрунті та живлення соками кореневої системи.

Цикл розвитку цього виду є багаторічним і може тривати кілька років, що зумовлює появу шкідника в агроценозах нерівномірно в різні сезони.

Основну шкоду завдають як імаго, так і личинки, хоча тип пошкоджень суттєво різниться залежно від стадії життєвого циклу.

Імаго пошкоджують надземну частину трав'янистих рослин і молоді пагони чагарників, проколюючи стебла і листя своїм колючо-сисним ротовим апаратом для живлення рослинними соками.

У період масового розмноження цикади можуть значно послаблювати кормові культури, такі як пшениця, ячмінь та інші злакові, а також деякі види багаторічних трав.

Личинки, що мешкають у ґрунті, живляться соками коренів рослин, що призводить до пригнічення росту, пожовтіння листя і, у разі високої чисельності, повної загибелі кореневої системи.

Крім прямого механічного пошкодження, місця проколів стають «воротами» для проникнення фітопатогенних грибів і бактерій, що викликають гнилі та вірусні захворювання рослин.

Активність дорослих особин припадає на літні місяці — переважно червень і липень, коли встановлюється стабільно тепла і суха погода.

Пік активності комах спостерігається в денні години, коли самці активно приваблюють самок гучним стрекотом у степових зонах та на полях з високим травостоєм.

Відкладання яєць відбувається в другій половині літа, після чого дорослі комахи гинуть. З яєць відроджуються личинки, які йдуть углиб ґрунту для живлення та подальшого розвитку.

У ґрунті личинки проходять кілька віків (линянь), проводячи там значну частину свого життя, що робить їх активність практично непомітною для агронома протягом вегетації.

Вихід імаго на поверхню після завершального линяння відбувається на початку або в середині літа, що збігається з фазами активного росту зернових культур.

Однією з перших ознак присутності є характерний гучний стрекіт самців, який чути на відстані кількох десятків метрів у спекотні дні.

На стеблах злакових рослин при уважному огляді можна виявити дрібні точкові проколи, часто розташовані рядами, у місцях висмоктування соку.

Зовнішній стан посівів при масовому ураженні характеризується осередковим пожовтінням і в'яненням рослин, які важко пояснити відсутністю вологи або мінеральним голодуванням.

При розкопці ґрунту поблизу пошкоджених рослин можна виявити личинок характерного білуватого або жовтуватого кольору, а також порожні екзувії (оболонки), що залишилися після виходу дорослих особин.

Поступове зрідження посівів і поява «лисин» на полі часто свідчать про приховане пошкодження кореневої системи личинками шкідника.

Заходи боротьби з цим шкідником включають комплекс агротехнічних заходів, спрямованих на створення несприятливих умов для розвитку личинок у ґрунті.

Ефективним методом є глибока оранка зябу, яка призводить до руйнування личинкових ходів і загибелі личинок від механічних пошкоджень та впливу ентомопатогенів.

Дотримання сівозміни з виключенням з нього на кілька років найбільш вразливих культур дозволяє знизити кормову базу для личинок і зменшити популяцію.

Застосування інсектицидів доцільне лише в періоди масового вильоту імаго, проте через прихований спосіб життя личинок хімічна обробка ґрунту малоефективна та економічно витратна.

• Просторова ізоляція полів від місць резервації (цілинних степових ділянок).
• Знищення бур'янів по краях полів, де часто концентруються імаго.
• Посів стійких сортів зернових культур, здатних до швидкої регенерації кореневої системи.