Лонгідоруси

Лонгідоруси (Longidorus) — це рід вільних ектопаразитичних нематод ряду Dorylaimida. Вони мають довге тіло та спеціальний орган живлення — стилет, за допомогою якого висмоктують вміст клітин коренів, залишаючись переважно в ґрунті.

Ці мікроскопічні організми належать до родини Longidoridae. Вони вирізняються порівняно великими розмірами, що дозволяє фахівцям ідентифікувати їх за допомогою звичайної лупи або мікроскопа при низькому збільшенні.

Біологічний цикл лонгідорусів досить повільний, що зумовлює їхню здатність накопичуватися в ґрунті протягом багатьох років. Популяція розвивається через стадії яйця та чотирьох личинкових віків, кожна з яких завершується линькою.

Вони є облігатними паразитами, але здатні виживати в ґрунті без живих коренів рослин протягом тривалого часу. Вони віддають перевагу вологим ґрунтам з гарною структурою та аерацією, часто зустрічаючись на глибині до 30-50 см.

Найнебезпечнішою особливістю лонгідорусів є здатність виступати переносниками (векторами) небезпечних фітовірусів, які викликають некрози, кільцеву плямистість та інші деформації у культурних рослин.

Спектр рослин-господарів для цих нематод надзвичайно широкий: від овочевих культур та зернових до багаторічних насаджень ягідників (малина, суниця) та виноградників.

Пряма шкода полягає у виснаженні рослини через ураження корінців. Стилет нематоди проникає в тканини, що викликає виділення ферментів, які деформують клітини кореня, зупиняючи їх ріст і провокуючи розвиток патологічних утворень.

Рослини, що зазнали нападу лонгідорусів, мають пригнічений вигляд, виявляють хлороз листя та відстають у темпах росту. У разі ураження молодих саджанців вони можуть навіть загинути внаслідок відсутності нормальної кореневої системи.

Вторинна шкода, пов'язана з вірусною інфекцією, є значно небезпечнішою. Віруси, що передаються нематодами, призводять до дегенерації плантацій, суттєвого зниження врожайності та якості товарної продукції.

Економічні втрати в інтенсивному садівництві можуть бути катастрофічними, оскільки вилікувати уражені вірусом рослини неможливо, що вимагає повного видалення насаджень та тривалого карантину ділянки.

Характерною ознакою зараження є плямистий характер пошкоджень на полі. Рослини на уражених ділянках виглядають значно слабшими порівняно з іншими та мають меншу висоту.

Візуально коренева система виглядає недорозвиненою. Кінчики коренів часто бувають потовщеними, загнутими або мають вигляд галів, що є типовою реакцією на ін'єкції слини нематод.

• Пригнічений ріст вегетативної маси.
• Симптоми дефіциту елементів живлення через неспроможність коренів всмоктувати воду.
• Поява симптомів вірусної мозаїки на листках.
• Виявлення нематод у пробах ґрунту при мікроскопічному аналізі.

Нематоди часто концентруються навколо кінчиків активних коренів, тому аналіз зразків ґрунту разом із ризосферною землею є найбільш ефективним способом виявлення шкідника.

Профілактика — головний метод боротьби. Використання виключно сертифікованого безвірусного садивного матеріалу дозволяє уникнути занесення шкідників та хвороб на нові ділянки.

Перед закладкою багаторічних садів необхідно проводити фумігацію ґрунту спеціальними препаратами. Це дозволяє радикально знизити чисельність нематод у зоні залягання коренів на перші роки життя рослин.

Агротехнічний контроль включає підтримання високої культури землеробства, боротьбу з бур'янами-резерваторами вірусів та впровадження правильної сівозміни, що перериває цикл розмноження шкідника.

Використання сидератів, таких як деякі сорти гірчиці або редьки, має фумігаційний ефект завдяки вмісту глюкозинолатів, які при розкладанні пригнічують активність нематод у ґрунті.

У разі виявлення вогнищ ураження на полях рекомендується обмежувати переміщення техніки з однієї ділянки на іншу, оскільки нематоди можуть легко переноситися з грудками землі на колесах тракторів.