Нематода Торна

Нематода Торна (Pratylenchus thornei) належить до типу Нематоди (Nematoda), класу Chromadorea, родини Pratylenchidae. Це мігруюча ендопаразитарна нематода, що не утворює цист та активно переміщується всередині тканин кореня.

Дорослі особини та личинки цього фітопатогену мають черв'якоподібне тіло довжиною від 0,5 до 0,8 мм. Вони мають гострий стилет, за допомогою якого проколюють клітини коренів рослин для живлення.

Мікроскопічний розмір шкідника робить неможливим його виявлення неозброєним оком у полі. Діагностика потребує лабораторного аналізу зразків ґрунту та кореневої системи методом екстракції.

Біологія виду характеризується здатністю виживати в ґрунті за несприятливих умов у стані анабіозу (ангідробіозу), що значно ускладнює процес викорінення з сівозміни.

Даний вид вважається одним з найбільш економічно значущих видів роду Pratylenchus, здатним розмножуватися на широкому колі господарів, включаючи як однодольні, так і дводольні культури.

Нематода Торна паразитує на коренях широкого спектра сільськогосподарських культур. Найбільшої шкоди завдається зерновим культурам, таким як пшениця, ячмінь, овес та кукурудза.

Крім зернових, паразит уражає зернобобові культури, включаючи нут і сочевицю, а також деякі види овочевих культур і промислові рослини, наприклад, соняшник.

Шкода проявляється в руйнуванні клітин кореня, що порушує нормальне поглинання води та поживних речовин рослиною. У місцях пошкоджень часто розвиваються вторинні грибкові інфекції.

Ступінь пошкодження прямо корелює з щільністю популяції нематод у ґрунті перед посівом. Сильне зараження здатне призвести до повної втрати продуктивності окремих ділянок поля.

У багаторічних та озимих культур вплив нематоди проявляється в поступовому пригніченні рослини, яка стає більш вразливою до посухи та дефіциту елементів живлення.

Надземні симптоми ураження нематодою Торна часто маскуються під ознаки дефіциту вологи або поживних речовин. Рослини відстають у рості, виглядають карликовими та хлоротичними.

При огляді кореневої системи спостерігається характерне потемніння та некроз тканин. Часто відзначається значне зниження маси кореневої системи та недостатній розвиток бічних коренів.

Ураження часто носить осередковий характер. На полі видно плями пригніченої культури, межі яких з часом можуть розширюватися за сприятливих для нематоди умов.

Непрямою ознакою є погана реакція культури на внесення добрив та полив. Рослини не проявляють очікуваного приросту біомаси, залишаючись ослабленими протягом усього вегетаційного періоду.

Найбільш точні ознаки виявляються при проведенні фітосанітарного моніторингу: у прикореневій зоні та всередині коренів виявляються всі стадії розвитку даного виду нематод.

Основним методом боротьби є дотримання сівозміни з використанням несприйнятливих або слабосприйнятливих культур. Виключення полів з обороту зернових культур на 1–2 роки знижує чисельність популяції.

Важливу роль відіграє використання сертифікованого безвірусного садивного матеріалу та сортів, що володіють генетичною стійкістю до даного виду нематод.

Хімічний контроль (застосування нематицидів) є дорогим і часто недостатньо ефективним у польових умовах. Він виправданий лише при критичному рівні зараження ґрунту.

Агротехнічні прийоми, такі як глибока оранка та контроль бур'янів, дозволяють обмежити поширення нематод. Бур'яни можуть виступати резерваторами шкідника в міжсезоння.

Необхідне суворе дотримання фітосанітарних норм при переміщенні техніки та сільськогосподарського обладнання із заражених полів на чисті ділянки для запобігання перенесення цист та яєць із ґрунтом.