Тиленхоринх Мартіна

Тиленхоринх Мартіна (Tylenchorhynchus martini) є фітопаразитичною нематодою, що належить до родини Dolichodoridae. Цей організм є мікроскопічним круглим червом, який веде спосіб життя екзопаразита.

Систематично вид входить до складу царства Тварини. Нематода має специфічний колючо-сисний ротовий апарат — стилет, за допомогою якого вона проникає в клітини коріння рослин для отримання поживних речовин.

Життєвий цикл гельмінта тісно пов'язаний з ґрунтовим середовищем, де він може виживати протягом тривалого часу навіть за відсутності основної кормової бази.

Розвиток нематоди включає стадію яйця, декілька личинкових стадій та дорослу особину. Усі ці фази проходять у ґрунті або на поверхні кореневих волосків.

Для ідентифікації патогена в агрономічній практиці застосовують методи екстракції нематод зі зразків ґрунту з подальшим мікроскопічним вивченням фахівцями-нематологами.

Головною культурою, що страждає від діяльності Tylenchorhynchus martini, є рис, особливо при вирощуванні в умовах заливних чеків.

В результаті живлення нематод на корінні утворюються мікропошкодження, через які проникають вторинні інфекції, що призводить до загального загнивання кореневої системи.

Пошкоджені рослини демонструють пригнічений ріст, що критично впливає на формування генеративних органів та майбутній врожай зерна.

Окрім рису, паразит може паразитувати на багатьох злакових травах, що робить його важливою проблемою для систем захисту рослин у водно-болотних екосистемах.

Масова присутність патогена в ґрунті спричиняє значне зниження енергії росту культури вже на ранніх етапах розвитку, що неможливо усунути звичайними добривами.

Надземна частина рослин виглядає виснаженою, спостерігається пожовтіння нижніх листків та загальна затримка розвитку всієї вегетативної маси.

Під час обстеження коріння можна виявити його недорозвиненість, наявність некротичних ділянок та відсутність активних кореневих волосків.

Посіви на уражених ділянках стають розрідженими, а рослини набувають карликового вигляду, що особливо помітно при порівнянні з контрольними ділянками.

В умовах посухи або стресу уражені рослини гинуть набагато швидше, ніж здорові, оскільки пошкоджене коріння не здатне забезпечити достатнє поглинання вологи.

Характерною ознакою є зниження загальної продуктивності поля, що з часом стає прогресуючою проблемою при повторних посівах вразливих культур на одному місці.

Застосування сівозмін з культурами, які не є господарями для цієї нематоди, є базовим агротехнічним заходом для зменшення щільності популяції.

Глибокий обробіток ґрунту в поєднанні з висушуванням полів дозволяє значно знизити чисельність патогена за рахунок зміни водно-повітряного режиму.

Важливим елементом контролю є використання стійких сортів рису, які виявляють меншу сприйнятливість до пошкодження стилетом нематоди.

В окремих випадках допускається застосування специфічних нематоцидів, проте їх використання має бути обґрунтованим результатами діагностики ґрунту.

Необхідно проводити постійний моніторинг стану ґрунту та вживати фітосанітарних заходів для запобігання перенесенню цист та личинок з інвентарем чи залишками врожаю.