Вірус мозаїки гороху

Вірус мозаїки гороху (Pea mosaic virus) належить до роду Potyvirus, родини Potyviridae. Це облігатний внутрішньоклітинний паразит, що містить одноланцюгову РНК.

За своєю систематикою цей збудник часто класифікується як ізолят вірусу жовтої мозаїки квасолі (BYMV), що має значення для точної лабораторної діагностики.

Вірус не має стадії виживання у ґрунті або на рослинних рештках у відкритому вигляді, тому він повністю залежить від живих рослин-господарів та комах-переносників.

Основним вектором передачі є попелиці, які переносять вірус неперсистентно: вірусні частинки прикріплюються до стилетів комах під час живлення на хворих рослинах.

Наявність вірусу в посівах часто пов'язана з близьким розташуванням багаторічних бобових трав, які слугують природним резервуаром інфекції протягом року.

Хвороба уражує широкий спектр бобових культур, серед яких горох, квасоля, люпин, чина та деякі кормові трави, такі як конюшина.

Ураження рослин призводить до глибоких метаболічних порушень, що проявляються у зниженні інтенсивності фотосинтезу та порушенні синтезу білків у насінні.

Шкодочинність полягає у суттєвому недоборі врожаю зерна та зеленої маси, а також у зниженні якісних показників насіннєвого матеріалу.

На полях, де спостерігається інтенсивне поширення вірусу, рослини стають менш стійкими до інших несприятливих факторів середовища, включаючи посуху.

Зменшення кількості продуктивних вузлів та деформація бобів безпосередньо впливають на рентабельність вирощування бобових культур.

Первинне зараження посівів зазвичай відбувається навесні, коли крилаті особини попелиць мігрують з місць зимівлі на молоді сходи гороху.

Поширення хвороби має чіткий зв'язок з кліматичними умовами: тепла і відносно суха весна сприяє швидкому розмноженню попелиць і прискоренню циклу інфекції.

У літній період, за умови встановлення високих температур, активність попелиць може знижуватися, проте вірус вже встигає поширитися по всьому полю.

Ризик епіфітотії значно зростає у роки з м'якими зимами, оскільки це забезпечує виживання великої кількості переносників та вірусоносіїв серед бур'янів.

Вторинне поширення вірусу в агроценозі відбувається постійно, поки існують активні колонії комах та сприйнятливі стадії розвитку культурних рослин.

Першим та основним симптомом є мозаїчне забарвлення листків: чергування світлих і темних ділянок тканини, що часто має вигляд плям або штрихів.

Уражені рослини часто мають ознаки карликовості, їх стебла виглядають тоншими, а міжвузля — скороченими порівняно з нормальними екземплярами.

Листя часто скручується або деформується, набуваючи гофрованого вигляду, що свідчить про глибокі порушення процесів поділу клітин.

При ураженні генеративних органів спостерігається абортивність квіток та недорозвиненість бобів, які можуть мати нехарактерну форму.

• Мозаїчна плямистість листя.
• Курчавість та деформація листових пластинок.
• Сильна затримка росту та розвитку (карликовість).
• Зменшення кількості та якості насіння.
• Хлоротичні смуги вздовж жилок.

Ефективний контроль починається з просторової ізоляції посівів гороху від багаторічних бобових трав на відстані не менше 500 метрів.

Важливим заходом є знищення бур'янів, особливо тих, що належать до родини бобових, оскільки вони є резерваторами вірусу.

Застосування інсектицидів проти попелиць є обов'язковим у фази появи сходів та активного росту, що дозволяє суттєво обмежити поширення вірусу.

Використання в сівозміні стійких сортів гороху є пріоритетним методом, що знижує витрати на хімічний захист рослин.

Оптимізація строків посіву дозволяє уникнути збігу найбільш чутливих фаз розвитку рослин з піками активності комах-переносників.