Карликовість пшениці

Основним переносником інфекції в природі виступає смугаста хлібна цикадка Psammotettix alienus. Вірус зберігається в організмі комахи протягом усього життя після короткого періоду живлення на зараженій рослині.

Резервуарами вірусу в польових умовах слугують злакові бур'яни, такі як пирій повзучий, стоколос, тонконіг та інші багаторічні трави. Також осередками інфекції можуть бути падалиця зернових культур.

Зовнішній прояв хвороби безпосередньо залежить від фази розвитку культури, в яку відбулося зараження. Раннє інфікування призводить до максимального пригнічення росту та розвитку рослини.

Систематично вірус класифікується як облігатний паразит, що тісно пов'язаний із життєвим циклом свого специфічного вектора-переносника.

Вірус уражає переважно озиму та яру пшеницю, а також ячмінь, овес, жито та багато дикорослих злаків. Найбільшу небезпеку хвороба становить для посівів в осінній період.

Сходи озимих культур, заражені восени, часто не перезимовують або ж навесні демонструють вкрай низьку продуктивність. У ярих культур ураження в ранніх фазах веде до значного недобору врожаю.

Втрати зерна від карликовості пшениці можуть варіюватися від 10 до 80 відсотків залежно від ступеня поширення переносника та погодних умов сезону.

Уражені рослини припиняють кущитися, їх міжвузля вкорочуються, що призводить до формування карликової форми стебла. У низці випадків спостерігається повна стерильність колосків.

Пошкодження віріонами тканин рослини призводить до порушення фізіологічних процесів, включаючи фотосинтез і транспорт поживних речовин, що робить культуру вразливою до вторинних інфекцій.

Цикл розвитку хвороби тісно пов'язаний із міграційною активністю цикадки. Пік зараження озимих культур припадає на фазу «шила» — початку кущіння в осінній період.

Сприятливими умовами для розмноження та активної міграції переносника є суха і тепла осінь з помірними температурами. Це сприяє швидкому накопиченню інфекції в молодих посівах.

Поширення вірусу відбувається осередками, які з часом можуть зливатися при високій чисельності популяції комах-векторів в агроценозі.

Навесні вторинне зараження може відбуватися після перезимівлі цикадок або їх перельоту з місць зимівлі на молоді ярі посіви у фазу сходів.

Зимовий період у життєвому циклі вірусу проходить в організмах зимуючих особин цикадок або в тканинах багаторічних бур'янів, що забезпечує збереження інфекції до наступного сезону.

Перші симптоми проявляються у вигляді пожовтіння або почервоніння кінчиків листків, які поступово поширюються на всю листкову пластинку.

Характерною ознакою є значне відставання рослин у рості порівняно зі здоровими екземплярами, через що посіви виглядають розрідженими та неоднорідними.

У уражених рослин спостерігається посилене кущіння, при якому утворюється велика кількість дрібних недорозвинених пагонів, що нагадують за формою «щітку».

• Пожовтіння листків у фазі раннього кущіння.
• Вкорочені міжвузля та карликовий зовнішній вигляд.
• Слабка коренева система.
• Відсутність або деформація колоса.
• Зниження маси зерна у разі формування колоса.

Симптоматика часто помилково приймається за дефіцит азотного живлення або пошкодження кореневими гнилями, тому для точного діагнозу потрібен лабораторний ПЛР-аналіз.

Основний метод контролю спрямований на обмеження чисельності популяції цикадки Psammotettix alienus у критичні фази розвитку культури.

Важливим агротехнічним прийомом є оптимально пізній термін сівби озимої пшениці, що дозволяє уникнути піку міграції цикадок та знизити ризик інфікування сходів.

Необхідною є ретельна боротьба з бур'янистою рослинністю на полях та прилеглих територіях, а також якісне закладення падалиці зернових після збирання врожаю.

Ефективним способом захисту є протруювання насіння інсектицидами системної дії, які захищають молоді сходи від нападу шкідників протягом перших 4–6 тижнів росту.

При досягненні порогової чисельності шкідників на посівах доцільним є проведення крайових або суцільних обробок інсектицидами з груп піретроїдів або фосфорорганічних сполук.