Карликова іржа ячменю

Збудником хвороби є спеціалізований гриб Puccinia hordei, що належить до відділу Базидіомікота. Це облігатний паразит, який вражає переважно культури роду Hordeum.

Життєвий цикл гриба є складним і включає чергування спороношень та зміну господарів: проміжним господарем є види Ornithogalum, на яких розвиваються еції та пікнідії.

На ячмені паразит утворює урединії та телії. Урединіоспори забезпечують повторне зараження рослин протягом усього вегетаційного періоду.

Гриб здатний зимувати у вигляді урединіогрибниці на посівах озимого ячменю або на падалиці, що дозволяє інфекції швидко поширюватися навесні.

Висока спеціалізація патогена призводить до появи нових рас, що постійно долають генетичну стійкість існуючих сортів ячменю.

Карликова іржа є однією з найбільш розповсюджених хвороб ячменю, що завдає значних збитків сільськогосподарському виробництву в усьому світі.

Патоген інтенсивно виснажує рослину, поглинаючи поживні речовини та воду, що призводить до пригнічення всіх фізіологічних процесів.

Ураження листя спричиняє їх передчасне засихання, через що зерно формується дрібним, з низькою натурою та вмістом крохмалю.

В умовах епіфітотії недобір врожаю зерна може становити понад 40%, що суттєво знижує рентабельність вирощування культури.

Крім прямої шкоди, хвороба послаблює імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до інших хвороб та несприятливих погодних умов.

Перші ознаки зараження з'являються навесні при температурі повітря вище +12...+15°C, що збігається з фазою кущіння ячменю.

Для розвитку інфекції необхідна підвищена вологість (роса, туман або дощ), яка сприяє проростанню урединіоспор на поверхні листка.

Пік розвитку хвороби часто припадає на період виходу рослин у трубку та цвітіння, коли створюються оптимальні умови в густому травостої.

Швидкість поширення спор повітряними масами забезпечує охоплення великих площ посівів за короткий проміжок часу.

При підвищенні температури вище +25°C і нестачі вологи розвиток іржі дещо уповільнюється, але гриб продовжує цикл, готуючись до зими.

Основним симптомом є поява дрібних, розсіяних, округлих пустул оранжево-бурого кольору на обох сторонах листкової пластини.

Під час дотику до ураженого листка на пальцях залишається порошкоподібний наліт іржавого кольору, що є масою урединіоспор.

Згодом навколо пустул утворюються зони хлорозу, а з часом листки повністю жовтіють і відмирають, починаючи з нижнього ярусу.

• Поява темних, майже чорних теліопустул у кінці сезону.
• Передчасне опадання листків, що оголює стебло.
• Характерний "іржавий" вигляд посівів при сильному ураженні.

Візуальна діагностика дозволяє вчасно виявити вогнища хвороби та розпочати заходи з їх локалізації.

Найбільш ефективним заходом є впровадження у виробництво стійких до Puccinia hordei сортів ячменю, що значно знижує потребу в пестицидах.

Агротехнічні заходи спрямовані на знищення джерел інфекції: ретельне лущення стерні, глибока оранка та боротьба з падалицею ячменю.

Хімічний контроль передбачає обприскування посівів фунгіцидами (триазоли, стробілурини, карбоксаміди) у разі виявлення перших ознак хвороби.

Важливо дотримуватися оптимальних норм внесення азотних добрив, оскільки їх надлишок робить рослини більш сприйнятливими до іржі.

Використання протруйників насіння частково стримує раннє зараження та сприяє кращому розвитку кореневої системи в початкові фази росту.