Вертициліозне в’янення

Цей мікроскопічний гриб утворює покоїться структури — мікросклероції, які мають надзвичайну витривалість у ґрунті протягом багатьох років, навіть за відсутності рослин-господарів.

Конідієносці патогену мають характерне мутовчасте розгалуження, на вершинах яких формуються овальні конідії. Саме ця особливість будови дала назву роду — «вертицила» означає «мутовка».

Розвиток гриба починається з проростання мікросклероцій під впливом кореневих виділень рослин, після чого гіфи проникають у корінь і просуваються по ксилемі (судинах) вгору, закупорюючи їх.

Збудник надзвичайно пластичний і адаптується до широкого спектра ґрунтово-кліматичних умов, що робить його одним із найнебезпечніших патогенів у світовому сільському господарстві.

Даний фітопатоген уражає понад 300 видів рослин, включаючи овочеві, плодові, ягідні, квіткові та технічні культури.

Найбільш чутливі до інфекції такі культури, як бавовник, томати, картопля, баклажани, перець, суниця садова, огірки та плодові дерева (персик, абрикос).

Шкода проявляється не тільки у зниженні маси врожаю, але й у суттєвому погіршенні його якості: плоди стають дрібними, втрачають товарний вигляд та смакові характеристики.

При сильному зараженні відбувається повна загибель рослини через порушення транспорту води та поживних речовин, що призводить до висихання надземної частини.

Патоген може поширюватися разом із зараженим посадковим матеріалом (насіння, розсада, саджанці), що створює загрозу масштабного зараження нових площ.

Активний розвиток патогену відбувається в період вегетації рослин, коли температурний режим ґрунту досягає 20–25°C, що є оптимальним для проростання мікросклероцій.

Первинним джерелом зараження виступає ґрунт, у якому патоген може зберігатися до 10–15 років, а також заражені рослинні рештки.

Протягом сезону поширення інфекції здійснюється конідіями, які розносяться водою при поливі, опадами, а також сільськогосподарськими знаряддями при обробці ґрунту.

Зниження активності гриба спостерігається при низьких температурах ґрунту, проте він чудово переносить зимові промерзання, зберігаючи життєздатність до початку наступної весни.

Критичним періодом є фаза активного цвітіння та плодоношення, коли метаболізм рослини максимально спрямований на ріст плодів, що полегшує колонізацію грибом судин.

Перші візуальні ознаки зараження часто проявляються у вигляді одностороннього хлорозу листя: уражена сторона листка жовтіє, тоді як інша залишається здоровою.

Згодом уражені ділянки листка некротизуються, набуваючи коричневого відтінку, що створює характерний мозаїчний малюнок на листковій пластинці.

Надалі спостерігається в’янення рослини в спекотні години дня, яке спочатку здається оборотним (рослина відновлюється вночі), але незабаром стає постійним.

При поперечному зрізі стебла або кореня ураженої рослини виявляється характерне побуріння або потемніння судинного кільця (ксилеми), викликане закупорюванням судин грибницею та продуктами життєдіяльності патогену.

• Пожовтіння нижнього листя.
• Втрата тургору.
• Потемніння судинних пучків.
• Передчасний листопад.
• Карликовість та деформація органів.

Основним методом боротьби є дотримання сівозміни з використанням культур, стійких або нечутливих до вертициліозу (наприклад, злакові трави).

Важливо проводити фітосанітарне очищення полів, включаючи ретельне знищення рослинних решток і бур'янів, які можуть бути резерваторами інфекції.

Застосування сортів та гібридів, що володіють генетичною стійкістю до Verticillium dahliae, є найбільш ефективним і економічно виправданим способом захисту.

Агротехнічні прийоми, такі як дезінфекція ґрунту, сонячна стерилізація або використання біологічних фунгіцидів на основі Trichoderma, допомагають знизити популяцію патогену в ґрунті.

Хімічний захист включає обробку насіння протруйниками та полив рослин під корінь фунгіцидами системної дії при появі перших ознак захворювання.