Вертицильозне в'янення

Збудник належить до царства Гриби, роду Verticillium, виду Verticillium albo-atrum. Це ґрунтовий патоген, який спеціалізується на руйнуванні судинної системи рослин.

Гриб утворює розгалужений міцелій, що проникає в ксилему та синтезує токсини, які отруюють рослину зсередини, перешкоджаючи нормальному транспортуванню води.

У ґрунті патоген виживає у вигляді темних стійких структур — мікросклероціїв, які можуть зберігати патогенність протягом багатьох років, навіть за відсутності господаря.

Спори гриба переносяться механічним шляхом під час обробітку ґрунту, а також можуть розповсюджуватися з інфікованим садивним матеріалом або через воду.

Лабораторна діагностика базується на виділенні чистої культури гриба на поживних середовищах та аналізі морфології конідієносців під мікроскопом.

Хвороба завдає величезної шкоди таким культурам, як картопля, томати, перець, баклажани, соняшник, льон та велика кількість плодових культур.

Пошкоджені рослини різко знижують продуктивність, їх плоди стають дрібними, втрачають товарні якості, а в багатьох випадках рослина гине до моменту збору врожаю.

Вертицильоз блокує рух мінеральних речовин, через що рослина відчуває гострий дефіцит живлення навіть при достатньому внесенні добрив.

Збитки від ураження Verticillium albo-atrum в інтенсивному землеробстві можуть сягати 50% і більше в роки, сприятливі для розвитку інфекції.

Накопичення інфекційного навантаження у ґрунті робить неможливим вирощування багатьох чутливих культур у регіонах з інтенсивним агровиробництвом.

Активний розвиток гриба припадає на літні місяці, коли температура ґрунту підвищується до оптимальних для патогена значень (20–25 градусів тепла).

Процес зараження кореневої системи розпочинається з ранніх фаз розвитку, але перші ознаки в'янення стають помітними лише в період активної вегетації.

У посушливі періоди розвиток симптомів прискорюється, оскільки інфіковані судини вже не можуть забезпечити швидке випаровування вологи з листкової поверхні.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю та температурою ґрунту, що робить його дуже залежним від метеорологічних умов кожного конкретного року.

Після збору врожаю гриб залишається у залишках стебел та коріння, перетворюючись на зимуючі форми, що забезпечують виживання до наступного сезону.

Головним симптомом є хлороз листків, що поширюється від країв до центру у формі своєрідних трикутників або клинів, що поступово некротизуються.

• В'янення верхівок рослин у спекотні години дня.
• Потемніння судинних пучків на поперечному зрізі стебла.
• Передчасне відмирання листкової маси знизу вгору.
• Зменшення розміру плодів та порушення їхнього розвитку.
• Крихкість стебел, що легко ламаються при механічному впливі.

На початкових етапах ураження рослини виглядають лише пригніченими, але згодом їх стан швидко погіршується, призводячи до повної втрати тургору.

При тривалому ураженні коренева система виглядає слабкою, а провідні тканини забарвлюються у темно-коричневий колір через накопичення грибних токсинів.

Основою контролю є дотримання сівозміни, де виключається вирощування пасльонових культур протягом тривалого періоду (мінімум 4 роки).

Використання стійких до патогену гібридів є найбільш ефективним способом уникнення втрат в умовах високого інфекційного фону.

Важливо забезпечити ретельне видалення та знищення післяжнивних залишків, оскільки саме вони є основним джерелом накопичення мікросклероціїв у ґрунті.

Агротехнічний контроль включає вапнування кислих ґрунтів та оптимізацію мінерального живлення, що підвищує природний імунітет рослин до грибкових хвороб.

Хімічний захист передбачає протруювання насіння та використання фунгіцидів для обробки ґрунту, хоча їх вплив на збудника у глибоких шарах ґрунту є обмеженим.