Туберкулярія цегляно-червона

Гриб активно розмножується конідіями, які утворюються на стромах, що проривають епідерміс рослин. Ці структури легко розпізнати завдяки їхньому специфічному забарвленню.

Мікроскопічні дослідження показують наявність гіалінових спор, які дуже стійкі до зовнішніх факторів, що дозволяє грибу поширюватися на значні відстані потоками повітря або краплями води.

Патоген має здатність тривалий час існувати як сапрофіт на відмерлих гілках, поступово переходючи на живі тканини дерева при наявності ран або тріщин.

Умови розвитку гриба тісно пов'язані з високою вологістю повітря та помірними температурами, що є типовим для весняно-осіннього періоду в кліматичних умовах нашої зони.

Шкодочинність патогену полягає у викликанні локальних некрозів, які з часом перетворюються на обширні виразки на штамбі або скелетних гілках дерева.

Основними культурами, що страждають від цього гриба, є плодові дерева, зокрема представники родини Розові, а також деякі види лісових деревних порід.

Хвороба призводить до порушення обміну речовин у рослині, внаслідок чого дерево поступово виснажується та втрачає здатність до плодоношення.

У випадках сильного зараження спостерігається масове відмирання гілок, що може призвести до втрати крони або повної загибелі насаджень протягом декількох років.

Особливу загрозу патоген становить для молодих садів, оскільки ураження стовбура на ранніх етапах росту часто є фатальним для розвитку саджанця.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді появи цегляно-червоних або яскраво-оранжевих горбків на поверхні кори, які є спороношеннями гриба.

Характерним симптомом є відмирання окремих гілок, які виглядають як сухі або уражені некрозом ділянки на фоні здорової крони.

Під корою в зоні ураження тканини стають ламкими, змінюють колір на темніший та часто мають неприємний запах внаслідок гниття деревини.

Поступове розтріскування кори та утворення глибоких тріщин свідчить про розвиток грибниці, яка активно проникає в глибші шари деревини.

• Поява помаранчевих висипів на корі.
• Всихання окремих гілок у кроні.
• Зміна кольору камбію під корою.
• Камедетеча в місцях виразок.

Першочерговим заходом є регулярна санітарна обрізка, під час якої всі хворі та відмерлі гілки видаляються з обов'язковим захопленням здорової частини деревини.

Видалені рослинні рештки необхідно обов'язково спалювати за межами саду, оскільки вони є основним джерелом інфекції для наступного сезону.

Використання фунгіцидів, зокрема мідьвмісних препаратів, для обробки ран та обприскування дерев після обрізки допомагає зупинити розповсюдження спор.

Важливо забезпечити вчасну обробку місць механічних пошкоджень та зрізів садовим варом або спеціальними антисептичними мастиками для захисту від проникнення гриба.

Покращення агротехніки та збалансоване живлення рослин сприяють підвищенню загального імунітету саду проти даного патогенного організму.