Вірус хлорозу томата

Цей вірус унікальний тим, що не передається механічним шляхом (через сік чи інструменти) та насінням, а виключно через комах-переносників — білокрилок (Trialeurodes vaporariorum та Bemisia tabaci).

Патоген локалізується виключно у флоемі рослини, де він розмножується та перешкоджає нормальному переміщенню продуктів фотосинтезу по провідних судинах.

Завдяки широкому колу господарів, вірус може тривалий час зберігатися в дикорослих видах, які часто не проявляють видимих симптомів захворювання.

Лабораторна діагностика методом імуноферментного аналізу (ІФА) або ПЛР є обов'язковою для підтвердження наявності вірусу в господарстві.

Основними культурами, що страждають від вірусу, є томати, перці, баклажани та картопля. Втрати врожаю можуть сягати 50-80% у разі раннього інфікування плантації.

Рослини, що були вражені вірусом, значно гірше засвоюють добрива та мають знижену стійкість до інших несприятливих факторів середовища.

Товарність продукції падає через деформацію плодів та зменшення їхнього розміру, що робить вирощування економічно невигідним.

У тепличному виробництві вірус швидко поширюється завдяки штучному мікроклімату, який є ідеальним для розмноження переносників.

На відкритому ґрунті шкодочинність проявляється через міграцію інфікованих білокрилок з навколишніх сорнякових місць проживання на поля овочевих культур.

Основна ознака — міжжилковий хлороз нижніх листків, який поступово захоплює всю надземну частину рослини, перетворюючи зелений колір на лимонно-жовтий.

Листя стає товщим і крихким на дотик, часто спостерігається їхнє скручування або передчасне опадання через порушення живлення.

Рослини суттєво відстають у рості, спостерігається вкорочення міжвузлів, що призводить до формування карликових або деформованих кущів.

Квітки можуть осипатися, а плоди, що зав'язалися, дозрівають нерівномірно, мають блідий колір і знижений вміст цукрів та вітамінів.

Варто враховувати, що іноді вірус може бути присутнім у латентній формі, коли ознаки проявляються лише при стресових умовах або високій температурі.

Боротьба з білокрилкою є головним пріоритетом: використання жовтих клейових пасток та хімічних препаратів інсектицидної дії для стримування популяції комах.

Застосування біологічного захисту, наприклад, розселення паразитичних перетинчастокрилих Encarsia formosa, дозволяє ефективно контролювати чисельність шкідників.

Важливим етапом є знищення бур'янів навколо теплиць, оскільки вони виступають резерваторами інфекції для переносників у міжсезоння.

Використання сіток із дрібною ячеєю на вентиляційних отворах теплиць допомагає запобігти зальоту білокрилки ззовні в критичні періоди розвитку рослин.

Проведення дезінфекції інвентарю та забезпечення карантинного контролю для розсади, що надходить у господарство, мінімізує ризики спалаху хвороби.