Вірус хлоротичної плямистості сої

Вірус хлоротичної плямистості сої (Soybean chlorotic mottle virus, SoCMV) належить до роду Caulimovirus родини Caulimoviridae. Це патоген з дволанцюговою ДНК, що вражає переважно бобові культури.

Вірусна частинка має ізометричну форму діаметром близько 45–50 нм. Усередині рослини він поширюється системно, проникаючи в провідну систему та спричиняючи масштабні порушення фізіологічних процесів.

Передача збудника в природних умовах найчастіше здійснюється механічним шляхом при пошкодженні тканин рослин або за допомогою комах-переносників, зокрема деяких видів попелиць.

У лабораторних умовах вірус легко передається інокуляцією соку заражених рослин на здорові особини, що дозволяє використовувати тест-рослини для швидкої діагностики.

Геном вірусу вирізняється високою стабільністю, що ускладнює виведення стійких до нього сортів сої за допомогою класичної селекції.

Основним господарем патогену є соя (Glycine max), проте вірус здатен вражати широке коло рослин родини бобових, включаючи квасолю та деякі дикорослі види бур'янів.

Вірус є вкрай шкодочинним для сільськогосподарських посівів, оскільки призводить до зниження загальної біомаси рослини та зменшення кількості сформованих бобів.

При ранньому зараженні посівів втрати врожайності можуть досягати критичних значень, роблячи вирощування культури економічно недоцільним на уражених ділянках.

Пошкодження хлорофілоносних тканин призводить до пригнічення процесів фотосинтезу, що прямо відображається на якості насіння та його схожості у майбутньому сезоні.

Крім сої, резерваторами вірусу виступають бур'яни, які зберігають інфекційний потенціал протягом міжсезоння, сприяючи накопиченню патогену в ґрунті та на полях.

Первинні ознаки зараження проявляються на молодих листках у вигляді характерної хлоротичної плямистості, яка з часом набуває мозаїчного малюнка.

На пізніших стадіях хвороби спостерігається виражена деформація листової пластинки, її скручування та зменшення розміру листка порівняно зі здоровими екземплярами.

У заражених рослин часто відзначається затримка загального росту, загальне відставання у розвитку порівняно з непошкодженими кущами в тому самому полі.

Цвітіння рослин, уражених вірусом хлоротичної плямистості, може затримуватися або зовсім не наступати, що веде до часткової або повної стерильності бобів.

• Хлоротичні плями на листках
• Мозаїчність листкової пластинки
• Деформація та скручування листків
• Карликовість рослин
• Зниження кількості та маси бобів

Ефективних прямих хімічних препаратів проти вірусів рослин наразі не існує, тому основна стратегія будується на профілактиці.

Найважливішим агротехнічним прийомом є використання насіння, отриманого від здорових рослин, які не мають ознак вірусного ураження.

Боротьба з комахами-переносниками, такими як попелиці, дозволяє суттєво уповільнити поширення вірусу всередині поля та знизити інтенсивність спалаху.

Регулярне знищення бур'янів у посівах сої та на прилеглих територіях необхідне для ліквідації природних резерваторів вірусної інфекції.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція посівів сої від інших бобових культур сприяють зниженню інфекційного фону та запобігають масовому зараженню.