Танатефорус Сасакі

Танатефорус Сасакі (Thanatephorus sasakii) — це статева стадія широко розповсюдженого ґрунтового фітопатогенного гриба Rhizoctonia solani. Це базидіальний гриб, який є головним збудником ризоктоніозу рису, що завдає серйозної шкоди сільськогосподарському виробництву.

Міцелій патогена вирізняється інтенсивним ростом, розгалуженням під прямими кутами та наявністю перегородок. У циклі розвитку гриб формує склероції — щільні утворення, які забезпечують виживання патогена у ґрунті протягом багатьох сезонів.

За систематикою належить до царства Fungi, відділу Basidiomycota. Його біологія базується на здатності до швидкої колонізації тканин рослин-господарів через виділення специфічних ферментів, що руйнують клітинні стінки рослин.

Гриб є факультативним паразитом, що дозволяє йому успішно існувати у ґрунті як сапротроф, споживаючи органічні рештки, доки не з'явиться можливість інфікувати культурну рослину.

Діагностика здійснюється на основі вивчення морфологічних особливостей міцелію, виділеного з уражених тканин, а також за допомогою молекулярних методів, що дозволяють ідентифікувати конкретні штами патогена.

Основною культурою, що потерпає від Thanatephorus sasakii, є рис (Oryza sativa). Проте гриб може вражати широкий спектр злакових рослин, включаючи бур’яни, які виступають резерваторами інфекції на полях.

Вредоносність патогена полягає у зниженні продуктивності рису. Через пошкодження стебел та листків порушується надходження поживних речовин до зерна, що призводить до пустозерності та значного зменшення загального врожаю.

Ураження посівів часто призводить до їх вилягання, що значно ускладнює процес збирання врожаю та підвищує втрати зерна. Крім того, інфіковане зерно має нижчі показники якості та хлібопекарських властивостей.

Інфекція поширюється у посівах дуже швидко, особливо якщо рослини висаджені занадто щільно. Це створює умови для швидкого переходу грибниці з хворих рослин на здорові через контакт листя.

Ураження метелок в період цвітіння може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках, особливо в умовах вологого і теплого клімату, що є типовим для рисосіючих регіонів.

Активний розвиток захворювання припадає на літній період, коли встановлюється тепла та волога погода. Оптимальними умовами є температура повітря від +25°C до +30°C та висока вологість (вище 90%).

Інфекційний цикл починається з проростання склероциев, що знаходяться у ґрунті або на рештках рослин. Міцелій гриба активно пересувається у воді, що вкриває рисові чеки, заражаючи нові рослини.

Найбільш вразливою фазою розвитку рису є період від кущення до молочно-воскової стиглості. Саме в цей час гриб максимально активно колонізує тканини стебла та листових піхв.

Розповсюдження патогена сприяє частий дощ та висока нічна вологість, які підтримують життєздатність грибниці на поверхні рослин протягом тривалого часу.

Після завершення вегетаційного сезону гриб утворює нові склероції, які зимують у ґрунті, забезпечуючи початок наступного циклу інфекції в майбутньому році.

Перші ознаки ураження стають помітними на нижніх частинах стебел і листових піхвах, які торкаються води. З'являються водянисті плями зеленувато-сірого кольору, що поступово темніють.

• Плями неправильної форми з коричневим або темно-червоним обідком.
• Утворення рясного міцеліального нальоту на поверхні плям при високій вологості.
• Поява дрібних, спочатку світлих, а згодом темно-коричневих склероциев.
• Пожовтіння та відмирання листків, що йде від нижнього ярусу до верхнього.
• Розтріскування стебел і загальне пригнічення розвитку рослини.

При прогресуванні хвороби плями можуть охоплювати більшу частину стебла, спричиняючи його перегин та ламкість. Це стає причиною полегання посівів на великих площах.

Візуально хвороба часто нагадує «опіки» або «плямистості», проте специфічний малюнок розростання грибниці є визначальною ознакою для діагностики ризоктоніозу.

Боротьба з ризоктоніозом рису базується на інтегрованій системі захисту. В першу чергу це дотримання агротехнічних вимог, які обмежують умови для поширення патогена.

Агротехнічні заходи включають правильний вибір норми висіву, що забезпечує належне провітрювання посівів. Глибока оранка допомагає знищити значну частину склероциев, які знаходяться на глибині у ґрунті.

Хімічний контроль передбачає обробку посівів фунгіцидами з широким спектром дії. Ефективними є препарати на основі діючих речовин, що блокують дихання гриба, наприклад, стробілурини.

Важливим елементом є використання здорового, протравленого насіннєвого матеріалу, що дозволяє уникнути занесення інфекції на чисті поля та забезпечує кращий старт для культури.

Моніторинг посівів на ранніх етапах розвитку дозволяє вчасно виявити вогнища хвороби та провести локальну обробку, що значно знижує витрати на пестициди та рівень пестицидного навантаження на довкілля.