Сфацелома сої

Сфацелома сої (лат. Sphaceloma glycines) — це патогенний гриб, який є основним збудником антракнозу сої. Належить до групи дейтероміцетів, порядок Melanconiales.

Міцелій гриба проникає в епідерміс та паренхіму рослини, де формує ацервули — спеціалізовані структури для безстатевого розмноження, що містять величезну кількість конідій.

Розмноження відбувається за допомогою одноклітинних спор, які легко переносяться краплями дощу, вітром або технікою під час обробітку ґрунту.

Патоген є досить термофільним, тому найбільш активно розвивається у регіонах з високою вологістю повітря та температурою у діапазоні від +20°C до +28°C.

Гриб зберігає свою життєздатність на рештках рослин у полі протягом багатьох місяців, що створює постійне джерело інфекції для майбутніх посівів.

Хвороба вражає всі надземні органи сої: листя, стебла, черешки, плоди та насіння. Це спричиняє комплексне пошкодження всієї рослини.

Пошкодження стебел часто стає причиною їх ламкості, що призводить до вилягання посівів та значних ускладнень під час механізованого збирання врожаю.

При ураженні бобів гриб проникає всередину стулок, що призводить до формування щуплого та нежиттєздатного насіння, яке втрачає посівні якості.

Втрати врожаю при сильному ураженні можуть складати від 30% до 60%, залежно від сортових особливостей сої та погодних умов у критичні фази розвитку.

Пошкоджені тканини стають вразливими до вторинних інфекцій, що пришвидшує загибель рослин у фазі дозрівання.

На ранніх етапах зараження на листках з'являються невеликі коричневі плями, які з часом розростаються і охоплюють значну площу листкової пластинки.

На стеблах та черешках спостерігаються вдавлені плями бурого кольору, що згодом стають світло-сірими, з темною облямівкою навколо ураженої ділянки.

Наявність чорних крапок (ацервул) у центрі плям є безпомилковою ознакою того, що рослина уражена саме антракнозом, спричиненим Sphaceloma glycines.

У вологу погоду на плямах з'являється рожевий або світлий наліт — це маса спор гриба, яка слугує джерелом вторинного зараження сусідніх рослин.

Листя, що сильно уражене, передчасно жовтіє, скручується і опадає, що зупиняє процес фотосинтезу та погіршує налив насіння.

Використання високоякісного насіння, очищеного від домішок, є першочерговим заходом для запобігання занесенню інфекції на нові поля.

Обов'язковим елементом є дотримання сівозміни, що передбачає висів сої після культур, які не є сприйнятливими до даного патогену.

Глибока оранка ґрунту дозволяє загорнути уражені рештки на глибину, де патоген швидше втрачає свою життєздатність та гине.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами у період інтенсивного росту, особливо при наявності перших симптомів захворювання.

• Вибір стійких до антракнозу сортів сої
• Контроль щільності посіву для зменшення вологості мікроклімату
• Своєчасна боротьба з бур'янами