Спермедія дрібноголова

За біологічною класифікацією гриб належить до порядку Hypocreales, що характеризується здатністю формувати спори в спеціалізованих структурах.

Об'єкт є облігатним паразитом, який атакує зав'язі квіток злаків, використовуючи поживні речовини рослини для формування своєї грибниці.

Морфологічно цей патоген проявляється у вигляді конідіального спороношення, яке виглядає як в'язка рідина на поверхні колосків.

Вивчення цього гриба має велике значення для фітопатології, оскільки він має складний цикл розвитку, що включає фазу склероціїв.

Патоген вражає велику кількість зернових культур, включаючи жито, пшеницю та ячмінь, спричиняючи суттєвий недобір врожаю.

Основна шкода полягає у заміщенні здорового зерна склероціями гриба, які містять алкалоїди, що є токсичними для ссавців.

Зерно, уражене цим грибом, стає небезпечним для споживання, оскільки споживання продуктів з нього викликає ерготизм — серйозне захворювання.

Наявність домішок ріжків у зерновій масі знижує її класність та товарну цінність, що призводить до збитків сільськогосподарських підприємств.

Окрім прямої шкоди, патоген створює складнощі з очищенням зерна під час післязбиральної обробки через близькість розмірів насіння та склероціїв.

Розвиток інфекційного процесу розпочинається у фазі цвітіння культурних злаків, коли спори гриба потрапляють на маточку.

Волога та прохолодна погода у весняний період є сприятливою умовою для виходу аскоспор зі склероціїв, що перезимували у ґрунті.

Первинне інфікування супроводжується появою крапель «медвяної роси», які містять величезну кількість конідій гриба.

Вторинне зараження відбувається протягом усього періоду цвітіння шляхом перенесення конідій комахами або дощовими краплями.

Після завершення періоду цвітіння гриб утворює щільні склероції, які дозрівають паралельно із зерном до моменту збирання врожаю.

Найпершою ознакою захворювання є характерні краплі липкої жовтуватої рідини на колоссі, яку зазвичай називають «медвяною росою».

Через деякий час на місці квіток формуються темно-фіолетові, майже чорні витягнуті утворення — ріжки або склероції.

Уражені колоски стають розтріпаними, оскільки склероції значно виступають із лусочок колоска порівняно зі звичайним зерном.

• Поява солодкої рідини на колосках під час цвітіння.
• Наявність твердих ріжків чорного кольору в колосі.
• Деформація зернівок та зміна кольору колоса.

Наявність цих «рогів» у колосі є діагностичною ознакою зараження, яку легко помітити під час візуального обстеження посівів.

Агротехнічний контроль базується на використанні високоякісного посівного матеріалу, очищеного від домішок склероціїв гриба.

Глибока оранка ґрунту восени дозволяє закопати склероції на таку глибину, з якої вони не можуть прорости навесні.

Дотримання сівозміни з чергуванням злакових та просапних культур допомагає перервати цикл розвитку патогена на полі.

Вчасне знищення бур'янів, особливо дикорослих злаків, є критично важливим для обмеження розповсюдження спор гриба.

Рання та якісна уборка врожаю, що запобігає осипанню склероціїв на поверхню ґрунту, значно зменшує інфекційний запас на наступний рік.