Мозаїка сорго

Мозаїка сорго (Sorghum mosaic virus, SrMV) є фітопатогеном, що належить до родини Potyviridae, роду Potyvirus. Це вірус, що містить одноланцюгову РНК і має вигляд гнучких ниткоподібних частинок.

Основним резервуаром вірусу в міжсезоння є багаторічні бур'яни-злаки та рослинні рештки, де патоген зберігається до появи нових вегетативних органів культури навесні.

Перенесення вірусу в посівах відбувається за допомогою комах-векторів, зокрема попелиць (наприклад, Schizaphis graminum), які передають інфекцію неперсистентним шляхом при живленні на соку рослин.

Вірус здатен до механічної передачі, що може відбуватися під час догляду за посівами або при пошкодженні листя під час польових робіт, хоча це менш поширений спосіб поширення, ніж через комах.

Для точного визначення виду вірусу в умовах виробництва використовують серологічні методи та полімеразну ланцюгову реакцію, оскільки симптоми можуть бути подібними до інших вірусних хвороб.

Патоген вражає широкий спектр злакових культур, серед яких найважливішими є сорго зернове, цукрове та суданська трава, що призводить до значних економічних збитків.

Крім того, вірус може уражати кукурудзу та цукрову тростину, що ускладнює фітосанітарну ситуацію, особливо у південних регіонах, де ці культури вирощуються поруч.

Захворювання викликає порушення метаболічних процесів у рослині, що супроводжується зниженням фотосинтетичної активності та зменшенням накопичення сухої речовини.

Уражені посіви характеризуються нерівномірним дозріванням, зменшенням маси 1000 насінин та погіршенням якості зерна, що робить врожай непридатним для тривалого зберігання.

На цукрових гібридах сорго інфекція призводить до суттєвого зниження виходу соку та зменшення концентрації цукрів, що робить вирощування технічної культури нерентабельним.

Активний розвиток хвороби припадає на період масової появи та міграції попелиць, що найчастіше спостерігається наприкінці весни та в першій половині літа.

Температурні коливання та вологість повітря впливають на динаміку популяції переносників, що безпосередньо визначає швидкість поширення інфекції на полі.

Рослини найбільш сприйнятливі до інфекції в фазах сходу та інтенсивного росту стебла, коли клітини активно діляться і патоген легко проникає в нові тканини.

У другій половині літа розвиток мозаїки уповільнюється у зв'язку з фізіологічним старінням листкового апарату та зниженням активності комах-переносників.

Погодні умови, що сприяють тривалому періоду вегетації, можуть призводити до вторинних спалахів хвороби, якщо умови для розмноження попелиць залишаються сприятливими.

Первинні ознаки хвороби починають проявлятися на наймолодшому листі, що формується в точці росту рослини, з появою хлоротичних плям.

• Характерний мозаїчний малюнок у вигляді чергування світло-зелених та темно-зелених ділянок.
• Поздовжні смуги, які з часом можуть зливатися, охоплюючи всю поверхню листка.
• Загальна затримка росту, при якій рослини виглядають значно меншими за здорові.
• Зменшення розміру волоті та її часткова стерильність, що знижує врожайність.
• Викривлення стебел або деформація листових пластинок при сильному ступені ураження.

У деяких випадках симптоми можуть бути прихованими (латентними), особливо у стійких гібридів, проте рослини залишаються носіями інфекції.

Під час посушливих періодів симптоми можуть посилюватися через загальне ослаблення імунної системи рослин, що робить їх більш чутливими до вірусної інфекції.

Найефективнішою стратегією є вибір гібридів, які мають генетичну стійкість до вірусу мозаїки сорго, що дозволяє уникнути значних втрат врожаю.

Важливим елементом є знищення бур'янів-резерваторів, які стають джерелом первинної інфекції, особливо на краях полів та вздовж зрошувальних каналів.

Проведення вчасних обробок інсектицидами системної дії проти попелиць на ранніх етапах розвитку посівів значно зменшує ймовірність масового зараження.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати ланцюг передачі вірусу та зменшити чисельність популяції переносників у ґрунті та рослинних рештках.

Оптимізація строків посіву з метою уникнення збігу найбільш вразливих фаз розвитку рослин з піками активності комах-переносників є ключовим заходом контролю.