Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Збудник гельмінтоспоріозу кукурудзи належить до царства Гриби (Fungi), роду Setosphaeria, виду Setosphaeria turcica (анаморфа Exserohilum turcicum). Цей патоген є поширеним збудником плямистості листків у багатьох регіонах вирощування культури.

Гриб зберігається в ґрунті та на пожнивних рештках у вигляді міцелію та спор. З початком вегетації за сприятливих умов конідії розносяться вітром на великі відстані, викликаючи первинне зараження здорових рослин.

Захворювання вражає головним чином кукурудзу, хоча споріднені види гриба можуть зустрічатися і на інших злакових культурах. Весь життєвий цикл патогена тісно пов'язаний з вологими умовами навколишнього середовища.

Температурний режим від +20°C до +28°C у поєднанні з високою вологістю повітря вважається ідеальним для стрімкого розмноження та поширення інфекції в посівах.

Систематичне вивчення цього гриба дозволяє виділити кілька фізіологічних рас, що ускладнює виведення стійких до хвороби гібридів у деяких агрокліматичних зонах.

Шкідливість гельмінтоспоріозу полягає в руйнуванні асиміляційної поверхні листя, що призводить до значного зниження врожайності зерна. Уражені рослини передчасно в'януть, не встигаючи накопичити необхідну кількість поживних речовин.

У разі інтенсивного розвитку хвороби втрати врожаю можуть коливатися від 20% до 50% залежно від фази розвитку рослини та рівня інтенсивності зараження посівів.

Крім прямої втрати зерна, спостерігається погіршення якості корму (силосу), оскільки листя втрачає свій поживний склад та стає джерелом мікотоксинів через колонізацію вторинними грибними інфекціями.

Пошкоджені тканини листка втрачають вологу, стають ламкими та передчасно відмирають. Цей процес порушує фізіологічні процеси в качані, що призводить до формування недорозвиненого зерна з низькою енергією проростання.

Загальна вредоносність підвищується в роки, коли період дозрівання кукурудзи збігається з частими опадами та туманами, що стимулюють споруляцію патогена.

Симптоми хвороби стають помітними на нижніх листках у вигляді невеликих плям, які поступово подовжуються вздовж жилок, набуваючи веретеноподібної або видовженої форми.

Центральна частина плями має коричневий колір, тоді як краї можуть бути жовтуватими або оливковими. У вологу погоду на поверхні плям розвивається характерний оливково-сірий наліт спор.

З часом плями можуть зливатися, покриваючи значну частину листової пластини. Сильно уражені листки засихають, створюючи враження передчасного дозрівання посівів, що негативно впливає на процес наливу зерна.

Іноді зараження поширюється на піхви листків та обгортки качанів. У таких випадках можна спостерігати формування плям навіть на генеративних органах, що безпосередньо загрожує якості врожаю.

• Поява видовжених коричневих плям на листках.
• Розвиток оливкового нальоту спороношення.
• Передчасне всихання нижніх листків.
• Некротизація значних площ листкової поверхні.

Ефективним методом захисту є використання стійких гібридів. Сучасна селекція дозволяє підібрати сорти, які здатні стримувати розвиток гриба навіть при сприятливих для нього умовах.

Агротехнічний контроль базується на знищенні джерел інфекції: глибока оранка допомагає закопати пожнивні рештки, на яких зберігається збудник хвороби.

Дотримання сівозміни є критично важливим, оскільки це запобігає накопиченню спор у ґрунті. Важливо також забезпечити просторову ізоляцію між полями поточного та минулого року.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів, зокрема препаратів на основі триазолів та стробілуринів, які ефективно пригнічують розвиток патогену в критичні фази вегетації.

Оптимізація мінерального живлення з акцентом на калійні добрива сприяє підвищенню власного імунітету кукурудзи до грибних захворювань, що значно знижує ризик спалахів хвороби.