Септоріоз малини

Збудником цієї хвороби є патогенний гриб Septoria rubi, який належить до класу аскоміцетів. Він широко поширений у зонах вирощування ягідних культур та вражає надземні частини рослин.

Біологічно гриб розвивається як паразит, що формує пікніди — спеціалізовані структури, у яких накопичуються спори (конідії). Саме через ці спори відбувається поширення інфекції в саду.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в рослинних рештках, зокрема в опалому листі та на поверхні стебел. Навесні спори переносяться вітром або краплями води на здорові пагони.

Патоген надзвичайно чутливий до рівня вологості. Найкращі умови для його розмноження виникають при теплій погоді з частими дощами, що забезпечують постійне зволоження поверхні листя.

Стійкість гриба до зовнішніх факторів дозволяє йому ефективно виживати взимку, щоб знову атакувати молоді пагони малини на початку наступного вегетаційного сезону.

Основним господарем цього фітопатогену є малина та споріднена з нею ожина. Хвороба здатна завдавати серйозних збитків промисловим плантаціям та присадибним ділянкам.

Внаслідок ураження знижується фотосинтетична активність рослини. Це призводить до виснаження куща, зменшення розміру ягід та погіршення їхніх смакових якостей.

Ураження стебел є особливо небезпечним, оскільки гриб пошкоджує тканини кори. Це послаблює рослину перед зимовим періодом, що часто призводить до підмерзання пагонів.

Листя, що сильно уражене септоріозом, передчасно жовтіє та осипається. Це суттєво скорочує термін функціонування листового апарату, необхідного для живлення кореневої системи.

Системна шкода виявляється у загальному пригніченні росту молодих пагонів заміщення, що зменшує потенціал врожаю на наступний рік.

Розвиток захворювання зазвичай починається з травня, коли температурні показники стають стабільно вищими за 15 градусів за Цельсієм.

Протягом усього літа спостерігається вторинне зараження, особливо якщо посадки не провітрюються і створюється мікроклімат з високою вологістю.

Найбільшої шкоди хвороба завдає у другій половині вегетації, коли на пагонах поточного року з'являються характерні плями, що готують основу для зимівлі гриба.

Осінній період є критичним для підготовки до наступного року: залишки уражених рослин стають джерелом інфекції для весни.

Динаміка поширення септоріозу прямо залежить від кількості опадів: у вологі роки спалахи хвороби мають масовий характер.

На листках малини з'являються дрібні плями, які спочатку мають бурий колір, а згодом їх центр стає білуватим, що дає хворобі назву «біла плямистість».

Навколо кожної плями чітко проглядається темна облямівка, яка відокремлює уражену ділянку від здорової тканини листка.

На стеблах плями часто мають розпливчасту форму. Вони можуть охоплювати значну частину поверхні пагона, провокуючи розтріскування кори та її відшарування.

Наявність мікроскопічних чорних крапок — пікнід — у центрі плям є беззаперечною ознакою септоріозу, що дозволяє відрізнити його від інших хвороб.

• Поява білуватих плям з темною облямівкою.
• Формування чорних пікнід на плямах.
• Розтріскування кори на стеблах.
• Передчасне опадання листя.
• Пригнічення розвитку пагонів.

Першочерговою мірою є санітарна обрізка та вивезення з ділянки всіх уражених пагонів, оскільки вони є джерелом грибниці.

Важливо забезпечити правильне формування куща та видалення зайвих пагонів, що покращує циркуляцію повітря і знижує вологість у прикореневій зоні.

Восени обов’язково потрібно прибирати та спалювати опале листя, у якому гриб успішно зимує і продовжує свій цикл розвитку.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами (препарати міді) до початку цвітіння та безпосередньо після нього для захисту вегетуючих частин.

Використання сучасних фунгіцидів системної дії дозволяє ефективно зупинити розвиток міцелію всередині тканин рослини, якщо ознаки хвороби вже з'явилися.