Септоріоз гороху

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Septoria pisi, який спеціалізується на ураженні бобових культур. Це паразит, що розмножується пікноспорами та зберігається у формі пікнід на рештках рослин.

Гриб розвивається в умовах підвищеної вологості, коли краплі дощу або роси переносять спори на здорові частини рослини. У сприятливих умовах інкубаційний період триває близько 10 днів.

Патоген поширений у всіх зонах вирощування гороху, де спостерігається достатня кількість опадів у весняно-літній період. Первинне зараження зазвичай відбувається з насіння або ґрунту.

Систематичне положення гриба включає його в групу недосконалих грибів. Його цикл розвитку тісно пов'язаний з вегетацією культури та наявністю рослинних решток як резервуару.

Температурний режим в межах 18–22°C є оптимальним для активного спороутворення та поширення інфекції в посівах. При зниженні температури процес розвитку значно сповільнюється.

Ураження септоріозом призводить до значного зниження асиміляційної поверхні листя, що безпосередньо впливає на темпи росту та розвитку культури. Рослини передчасно втрачають тургор.

Хвороба спричиняє опадання зав'язей та квіток, що негативно відображається на загальній урожайності. Кількість бобів на рослині скорочується, а їх розмір зменшується.

Якість насіння при сильному ураженні погіршується: воно стає дрібним, зморшкуватим та втрачає схожість. Це має критичне значення для насінницьких господарств.

Загальна шкодочинність проявляється у зниженні маси тисячі зерен. Втрати врожаю при інтенсивному розвитку грибка можуть сягати 20–30% і більше в умовах епіфітотії.

Крім того, послаблені хворобою рослини стають більш вразливими до дії несприятливих погодних факторів та заселення вторинними шкідниками, що посилює економічні збитки.

Первинні ознаки септоріозу з'являються на нижніх ярусах листя у вигляді дрібних плям. Спочатку вони мають жовтуватий відтінок, який згодом змінюється на сіро-бурий з темною облямівкою.

Центральна частина плям з часом вкривається дрібними чорними крапками — це пікніди гриба. Виявлення цих структур є головним способом візуальної діагностики хвороби.

На стеблах хвороба проявляється у формі витягнутих плям, які з часом можуть призвести до розтріскування або перелому стебла. Пошкоджені тканини часто всихають.

Бони також вкриваються плямами різної форми, що призводить до їх передчасного побуріння. При високій вологості гриб може проникати всередину бобу, вражаючи насіння.

При масовому ураженні спостерігається хлороз верхніх листків та передчасне відмирання всієї надземної частини гороху, що створює ефект «передчасної осені» на полі.

Головним заходом є дотримання сівозміни, що передбачає повернення гороху на поле не раніше ніж через 4 роки. Це перериває життєвий цикл патогена у ґрунті.

Якісна обробка ґрунту, зокрема глибока оранка, забезпечує швидке розкладання рослинних решток, які є головним джерелом зимової інфекції гриба.

Використання стійких до септоріозу сортів дозволяє суттєво зменшити ризики значних втрат урожаю. Селекція ведеться в напрямку покращення імунітету до грибкових хвороб.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів під час вегетації за перших симптомів хвороби. Ефективними є препарати системної дії, що містять азоли та стробілурини.

• Протруювання насіння перед посівом для захисту проростків від раннього зараження.
• Використання якісного, очищеного від домішок посівного матеріалу з високими показниками схожості.
• Своєчасна боротьба з бур'янами, що належать до родини бобових, які можуть зберігати інфекцію.