Септоріоз хмелю

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Septoria humuli, що належить до відділу Ascomycota та родини Mycosphaerellaceae.

Цей патоген спеціалізується на ураженні вегетативних органів хмелю звичайного, розмножуючись за допомогою пікнід та конідій.

Міцелій гриба розвивається всередині тканин листка, поступово руйнуючи хлорофілоносні клітини, що призводить до порушення метаболізму рослини.

Пікніди, що утворюються на листках, мають вигляд дрібних крапок і є основними джерелами інфекційного навантаження протягом вегетації.

Морфологічна будова спор дозволяє їм легко переноситися на великі відстані за допомогою вітру та водяних бризок під час дощу.

Септоріоз хмелю спричиняє передчасне відмирання листкового апарату, що значно виснажує рослину під час формування врожаю.

Через зменшення площі фотосинтезу шишки хмелю стають дрібними, втрачають свою масу та накопичують менше ароматичних і гірких речовин.

Рослини, що були сильно уражені в середині літа, втрачають здатність накопичувати поживні речовини в кореневищах, що погіршує зимівлю.

Недобір урожаю при епіфітотійному розвитку хвороби може сягати 25–30%, що негативно впливає на економічну рентабельність хмелярства.

Окрім прямої шкоди, слабкі рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій та інших шкідників.

Гриб зимує у вигляді пікнід на опалому листі, яке залишається на полі після збирання врожаю хмелю.

Навесні, за наявності достатньої кількості вологи, спори виходять із пікнід і заражають молоді листки рослини, що знаходяться близько до землі.

Інтенсивний розвиток хвороби припадає на період з високою вологістю повітря та помірними температурами, характерними для середини літа.

Протягом літа збудник здатний утворювати кілька генерацій конідій, забезпечуючи швидке поширення хвороби по всій плантації.

Посушливі періоди здатні тимчасово зупиняти розповсюдження інфекції, проте при поверненні опадів хвороба відновлює активність.

Перші прояви зараження помітні як невеликі плями, що мають коричневе забарвлення та часто обмежені жилками листка.

Навколо плям часто утворюється світліша зона або пожовтіння тканин, що свідчить про глибокі порушення у фізіології листа.

Через деякий час на поверхні плям з’являються чорні крапки — пікніди гриба, які можна розгледіти навіть неозброєним оком.

У міру розвитку хвороби листки жовтіють, стають ламкими та передчасно опадають, що оголює нижні частини рослин.

Ураження зазвичай починається з нижніх листків, які знаходяться в умовах найбільшої вологості та найменшої аерації.

Агротехнічні заходи, такі як ретельне знищення рослинних решток, є першочерговим завданням для зменшення інфекційного фону в хмільнику.

Необхідно уникати загущення посадок та забезпечувати своєчасне проведення пасинкування для покращення циркуляції повітря.

Використання фунгіцидів контактної та системної дії допомагає ефективно стримувати поширення гриба, якщо ознаки хвороби з’явилися масово.

Важливо розпочинати обробки на ранніх етапах розвитку патогену, щоб не допустити ураження верхніх ярусів листя та шишок.

• Дотримання сівозміни з виключенням повернення хмелю на старе місце раніше ніж через 5 років.
• Використання стійких до хвороб сортів, якщо такі доступні для регіону.
• Моніторинг вологості ґрунту та повітря на плантації.