Склеротинія спермофіла

Склеротинія спермофіла (Sclerotinia spermophila) — це аскоміцетовий гриб, що належить до родини Sclerotiniaceae. Цей специфічний фітопатоген відомий своєю здатністю вражати репродуктивні органи рослин, зокрема насіння бобових культур.

Життєвий цикл гриба включає стадію формування склероціїв — стійких утворень, які дозволяють патогену виживати в ґрунті протягом тривалого часу, навіть за відсутності рослини-господаря.

Гриб поширюється за допомогою аскоспор, які викидаються з апотеціїв, що розвиваються зі склероціїв на поверхні ґрунту під час вологої весняної погоди.

Морфологічна ідентифікація базується на виявленні характерних чорних склероціїв, які можуть мімікрувати під насіння культурних рослин, що значно ускладнює сепарацію посівного матеріалу.

Міцелій гриба характеризується швидким ростом у тканинах рослин за сприятливих температурних показників, зазвичай у діапазоні 15–20°C при високій відносній вологості повітря.

Найбільшої шкоди Sclerotinia spermophila завдає насінникам бобових культур, передусім конюшині. Гриб спричиняє розвиток хвороб, які призводять до повної втрати схожості насіння.

Через ураження репродуктивних частин рослини відбувається зупинка формування плодів, що безпосередньо впливає на врожайність селянських та фермерських господарств.

Висока шкідливість зумовлена тим, що інфекція часто залишається непоміченою до моменту збирання, перетворюючи насіння на джерело розповсюдження хвороби на нові площі.

Тривале перебування склероціїв у ґрунті призводить до накопичення інфекційного навантаження, що робить вирощування бобових на одному місці ризикованим протягом багатьох років.

Окрім насіння, гриб може викликати ослаблення загального імунітету рослини, що робить її вразливою до вторинних патогенів та погіршує фітосанітарний стан поля в цілому.

Візуально ознаки зараження проявляються у вигляді передчасного побуріння або всихання суцвіть, що супроводжується наявністю грибного нальоту на поверхні уражених тканин.

Найбільш точним симптомом є наявність усередині головок або бобів чорних, твердих склероціїв гриба, які заміщують собою здорове насіння або розвиваються разом із ним.

У вологу погоду на уражених органах рослини може спостерігатися розвиток густого білого міцелію, який згодом темніє та перетворюється на структури спокою (склероції).

Заражені насіннєві посіви виглядають пригніченими, з нерівномірним розвитком головок та наявністю ділянок, де розвиток рослин зупинився через гниття генеративних органів.

Під час аналізу відібраних зразків насіння можна виявити деформовані, зморщені та знебарвлені одиниці, які є прямим наслідком діяльності гриба.

Головним заходом боротьби є використання чистого, сертифікованого насіння, яке пройшло лабораторний контроль на відсутність склероціїв та міцелію гриба.

Ефективним агротехнічним прийомом є просторова ізоляція насінників від товарних посівів та дотримання правильної сівозміни, що перериває ланцюг живлення патогена.

Застосування глибокої оранки допомагає знизити рівень інфекції в ґрунті, оскільки склероції, загорнуті на значну глибину, не здатні утворювати плодові тіла та поширювати спори.

Хімічний захист передбачає протруювання насіння фунгіцидними препаратами, які здатні пригнічувати розвиток гриба та захищати молоді проростки.

• Вчасне збирання врожаю для запобігання поширенню спор.
• Ретельне очищення техніки після роботи на заражених полях.
• Використання стійких до склеротиніозу сортів.
• Контроль бур'янів, що можуть бути резерваторами інфекції.