Вірус білої смугастості рису

Збудником хвороби є Rice hoja blanca virus (RHBV), що належить до роду Tenuivirus. Цей патоген є специфічним вірусом, що вражає рис посівний (Oryza sativa) та деякі дикі види родини злакових.

Основним переносником вірусу є цикадка Tagosodes orizicolus. Передача вірусу відбувається трансоверіально, тобто від дорослої комахи до її личинок, що робить переносника постійним джерелом інфекції на полі.

Вірус складається з фрагментованої одноланцюгової РНК, що зумовлює складний механізм реплікації всередині клітин рослини-господаря. Поза тілом переносника вірус дуже нестійкий і швидко гине.

Біологічний цикл вірусу тісно пов'язаний з екологією цикадки. За сприятливих умов розмноження переносника спостерігаються спалахи вірусної інфекції, які можуть охоплювати великі площі рисових систем.

Для ідентифікації вірусу в сучасних умовах використовують високоточні методи молекулярно-біологічного аналізу, оскільки візуальні ознаки можуть збігатися з фізіологічними стресами рослин.

Вірус білої смугастості є однією з найбільш руйнівних хвороб рису в регіонах тропічного та субтропічного землеробства, зокрема в країнах Латинської Америки.

Рослини, інфіковані на ранніх фазах вегетації, значно відстають у рості та розвитку. Вірус порушує фотосинтетичну активність листків, що призводить до виснаження енергетичних запасів культури.

Значна шкода завдається врожаю через формування нежиттєздатного або щуплого зерна. У випадках сильного ураження рослини взагалі не утворюють волотей, що призводить до повної втрати продукції.

Окрім прямої втрати врожаю, вірусна інфекція робить посіви більш вразливими до нападу інших шкідників та вторинних грибкових захворювань, що значно ускладнює технологію вирощування.

Масштабні епіфітотії, спричинені цим вірусом, змушують фермерів відмовлятися від вразливих сортів на користь стійких, що потребує постійного оновлення селекційного матеріалу.

Головним симптомом є поява на листках поздовжніх білих або жовтуватих смуг. Поступово площа уражених ділянок збільшується, і весь листок може набути білого або блідо-зеленого кольору.

Спостерігається суттєва затримка росту та розвитку рослин, що часто призводить до явища карликовості. Посіви виглядають нерівномірними, з великою кількістю пригнічених кущів.

Листки уражених рослин часто стають тоншими і скручуються. У фазі цвітіння волоті не розвиваються нормально, вони викривлені та часто залишаються в листкових піхвах.

У разі зараження на пізніх етапах розвитку спостерігається часткова стерильність квіток, що призводить до утворення пустозерних колосків і зниження ваги зерна.

• Поздовжні білі смуги на листках.
• Затримка росту та карликовість.
• Скручування листових пластинок.
• Деформація та недорозвиненість волотей.
• Низька якість зерна та пустозерність.

Основою боротьби є використання генетично стійких сортів рису, які мають природний імунітет до вірусу або низьку привабливість для цикадки-переносника.

Важливим заходом є контроль чисельності популяції цикадки Tagosodes orizicolus за допомогою інсектицидних препаратів, особливо у критичні фази розвитку посівів.

Агротехнічний контроль включає знищення бур'янів навколо полів, які є резерваторами як самого вірусу, так і переносників у період відсутності культури.

Оптимізація строків сівби дозволяє уникнути збігу найбільш вразливих фаз розвитку рису з піками міграції та активності шкідника-переносника.

Постійний фітосанітарний моніторинг полів дозволяє оперативно виявляти вогнища хвороби та вживати заходів для запобігання поширенню інфекції на сусідні площі.