Вірус чорносмугастості рису

Вірус чорносмугастості рису (Rice black-streaked dwarf virus) належить до родини Reoviridae та роду Fijivirus. Це складний вірус із сегментованим геномом дволанцюгової РНК.

Збудник не передається механічно при контакті рослин. Основним вектором, що забезпечує інфікування, є цикадка Laodelphax striatellus.

Вірус має персистентний тип передачі: цикадка стає носієм вірусу на все життя після поглинання інфікованого соку рослини.

Віріони мають виражену ікосаедричну симетрію, діаметр часток становить від 60 до 80 нанометрів у поперечнику.

Для діагностики в польових умовах використовують візуальний аналіз симптомів, проте підтвердження можливе лише лабораторними молекулярними методами.

Шкідливість вірусу полягає у системному ураженні важливих злакових культур, таких як рис, кукурудза, пшениця та ячмінь.

Ураження кукурудзи призводить до значної втрати врожаю, оскільки рослини припиняють ріст на ранніх етапах розвитку.

Рис, уражений цим патогеном, часто залишається карликовим і не утворює колосся, що суттєво знижує продуктивність посівів.

Масові епіфітотії спостерігаються в роки з високою чисельністю переносників, що загрожує продовольчій безпеці в регіонах вирощування.

Пошкоджені вірусом рослини стають вразливими до вторинних інфекцій та несприятливих погодних умов.

На стеблах та листках хворих рослин з’являються чітко виражені темні або чорні смуги, що є наслідком проліферації клітин.

Характерною ознакою є карликовість: міжвузля стають коротшими, а рослина набуває вигляду куща через надмірне розростання пагонів.

Листя набуває темно-зеленого кольору, стає жорстким, іноді спостерігається деформація листкової пластинки та її скручування.

При ураженні кукурудзи спостерігається недорозвиненість качанів, які часто не формують повноцінне зерно або залишаються порожніми.

На пізніх стадіях хвороби коренева система виглядає недорозвиненою, що призводить до загального в'янення рослини.

Головний метод — селекція та впровадження у виробництво стійких сортів зернових, що мають генетичний імунітет до вірусу.

Ефективним заходом є знищення бур'янів навколо полів, які виступають резерваторами інфекції протягом міжсезоння.

Застосування інсектицидів для контролю популяції цикадок дозволяє суттєво знизити відсоток первинного інфікування посівів.

Коригування термінів сівби допомагає уникнути збігу найбільш вразливих фаз розвитку рослин із піком активності комах-переносників.

Регулярний моніторинг чисельності Laodelphax striatellus є обов'язковим для своєчасного реагування на загрозу поширення вірусу.