Різопус аррізус

Rhizopus arrhizus належить до царства Гриби, типу Зигоміцети, роду Різопус. Це широко поширений ґрунтовий сапротроф, який за сприятливих умов проявляє властивості факультативного паразита.

Міцелій гриба швидкорослий, рясний, часто утворює пухнастий сіруватий або білий наліт. Характерною ознакою є спорангієносці, зібрані в пучки, на вершинах яких формуються чорні або темно-коричневі спорангії зі спорами.

Гриб розмножується як безстатевим шляхом, за допомогою спор у спорангіях, так і статевим шляхом (зигоспори), що забезпечує високу стійкість патогена до несприятливих умов середовища.

Цей вид відрізняється вираженою термофільністю, здатний активно розвиватися при температурах вище 30-35 градусів Цельсія, що робить його небезпечним для продукції, яка зберігається в теплих умовах.

Гриб продукує специфічні ферменти (пектинази та целюлази), які руйнують клітинні стінки рослинних тканин, викликаючи їх розм'якшення та швидку гниль.

Різопус аррізус вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи овочеві, плодові та зернові рослини. Найчастіше він проявляється як збудник м'якої гнилі плодів, ягід та бульб.

Особливу небезпеку він становить для томатів, огірків, суниці, солодкого перцю та картоплі в період дозрівання та післязбирального зберігання. Також фіксуються випадки ураження кореневої системи розсади.

У польових умовах патоген може вражати ослаблені рослини, особливо якщо вони піддавалися механічним пошкодженням або укусам шкідників. У сховищах гриб швидко поширюється від осередку зараження до здорових плодів.

Окрім прямого знищення товарної продукції, Rhizopus arrhizus може виробляти мікотоксини, що робить уражену продукцію непридатною для використання в їжу або на корм тваринам.

Серйозний економічний збиток спостерігається при порушенні температурного режиму транспортування, коли висока вологість і тепло сприяють стрімкому росту грибниці.

Активний розвиток патогена відбувається в теплу пору року, починаючи з моменту зав'язування плодів і до завершення збирання врожаю. Температурний оптимум для розвитку гриба знаходиться в діапазоні від 25 до 40 градусів Цельсія.

Висока відносна вологість повітря (вище 80-85%) є критичним фактором, що стимулює проростання спор та проникнення міцелію в рослинні тканини.

У період зберігання ризик появи інфекції зростає при поганій вентиляції та накопиченні вологи в тарі. Розвиток гнилі може відбуватися навіть при відносно високих температурах зберігання.

Поширення спор здійснюється повітряними потоками, краплями води, а також комахами, які переносять інокулюм на здорові плоди при пошкодженні їх шкірки.

Цикл розвитку гриба за оптимальних умов може завершуватися за кілька діб, що зумовлює вибуховий характер поширення хвороби у сприятливому середовищі.

Першою ознакою зараження є поява на поверхні плода або бульби невеликих водянистих плям, які швидко розростаються і набувають бурого або темного відтінку.

Тканини ураженої рослини швидко втрачають пружність, перетворюючись на м'яку, водянисту масу з характерним неприємним запахом бродіння.

На поверхні пошкоджених ділянок незабаром з'являється рясний ватоподібний наліт грибниці, який спочатку білий, а пізніше темніє по мірі утворення спорангіїв.

При ураженні стебел спостерігається їх потемніння і перетяжка в прикореневій зоні, що веде до вилягання і загибелі молодих рослин.

• Потемніння тканин і втрата їх структури.
• Поява сірого або чорного пухнастого нальоту.
• Розм'якшення плодів і виділення рідини.
• Характерний кислий запах при гнитті.

Для запобігання зараженню необхідно дотримуватися правил сівозміни та вчасно видаляти рослинні залишки, які служать резерватором інфекції в ґрунті.

Критично важливо проводити профілактичні заходи щодо боротьби зі шкідниками, що пошкоджують плоди, оскільки мікротравми є головними «воротами» для інфекції.

В умовах сховищ необхідно підтримувати суворий температурний режим та забезпечувати постійну вентиляцію, не допускаючи накопичення конденсату.

Застосування фунгіцидів спрямоване переважно на обробку ґрунту та захист рослин у період активного росту, однак ефективність боротьби суттєво залежить від своєчасності обробок.

Важливим прийомом є акуратне збирання врожаю без пошкодження шкірки плодів та оперативне охолодження продукції відразу після збору для запобігання проростанню спор.