Церкоспорельозна прикоренева гниль

Збудником хвороби є незавершений гриб Ramulispora herpotrichoides, який належить до царства Fungi. Цей патоген спеціалізується на ураженні прикореневої частини стебел злакових культур.

Гриб розвиває септований міцелій, на якому утворюються конидії. Саме конидії є основними одиницями поширення інфекції в агроценозах під час вологої погоди.

Зберігається збудник переважно у вигляді грибниці на рослинних рештках, що залишаються після збирання врожаю. Він здатний витримувати несприятливі умови, зберігаючи життєздатність у ґрунті протягом кількох років.

Мікроскопічний аналіз уражених тканин виявляє характерні спороношення, що допомагає точно діагностувати хворобу. Ідентифікація у лабораторних умовах проводиться методом висіву на спеціальні поживні середовища.

Патоген має високу екологічну пластичність, що дозволяє йому активно розвиватися в умовах помірного клімату, особливо за наявності тривалих опадів у весняний період.

Хвороба вражає основні колосові культури: озиму пшеницю, жито, ячмінь та тритикале. Найбільшої шкоди завдається посівам пшениці, де патоген може спричинити значне зниження врожайності.

Ураження зосереджується в нижній частині стебла, що призводить до порушення провідної системи рослини. Вода та поживні речовини не надходять до колоса в повному обсязі.

Наслідком зараження стає передчасне вилягання посівів, що суттєво ускладнює збір врожаю та підвищує втрати зерна. Рослини стають крихкими та схильними до зламу при сильному вітрі.

Зерно, отримане з хворих рослин, часто буває щуплим, з низькими показниками якості. Спостерігається розвиток пустоколосиці, що прямо впливає на валовий збір сільськогосподарської продукції.

Економічні збитки від церкоспорельозу можуть сягати 30% при інтенсивних технологіях вирощування, якщо вчасно не вжито захисних заходів.

Інфікування рослин зазвичай починається восени, після появи сходів. Оптимальними умовами для розвитку є температура повітря в межах +5...+15°C та висока вологість ґрунту.

Під час зими гриб продовжує повільний розвиток, якщо температура залишається плюсовою. Це дозволяє йому накопичити значну кількість інфекційного матеріалу до весни.

Пік поширення хвороби спостерігається під час відновлення вегетації навесні. Краплі дощу сприяють перенесенню конидій з ґрунту на нижні листки та стебла здорових рослин.

Влітку, зі зростанням температур та зниженням відносної вологості, інтенсивність утворення нових спор зменшується. Проте патоген вже встигає завдати значної шкоди тканинам рослини.

Повне дозрівання культури збігається із завершенням циклу розвитку гриба, коли він переходить у стан спокою на залишках стерні до наступного сезону.

Перші симптоми проявляються як характерні плями на піхвах нижніх листків. Ці плями мають коричневий колір і з часом розширюються на стебло.

Особливою ознакою є так зване «око» — пляма з темними краями та світлим центром. При злитті кількох плям утворюється кільцеве ураження, що оперізує стебло.

• Коричневі еліптичні плями в прикореневій зоні.
• Потемніння та руйнування тканин стебла.
• Поява сіруватого нальоту спор у місцях ураження.
• Вилягання посівів та утворення осередків хвороби.
• Передчасне пожовтіння нижніх ярусів листя.

Глибоке ураження супроводжується побурінням внутрішніх тканин стебла, що легко помітити при розрізі тканини ножем.

Дотримання сівозміни є ключовим заходом. Повернення зернових на попереднє поле повинно відбуватися з інтервалом не менше ніж 3 роки для очищення ґрунту від інфекції.

Глибока оранка допомагає загорнути інфіковані рештки рослин на глибину, де вони швидше розкладаються мікрофлорою ґрунту, що перериває цикл розвитку збудника.

Використання фунгіцидів під час виходу рослин у трубку є найбільш ефективним способом стримування розвитку церкоспорельозу на ранніх етапах.

Селекція та використання сортів з високою стійкістю дозволяють мінімізувати застосування хімічних засобів захисту рослин у промисловому виробництві.

Оптимізація норми висіву забезпечує достатню вентиляцію посівів, що запобігає тривалому зволоженню прикореневої частини та створює несприятливі умови для патогена.