Жовта плямистість пшениці

Збудником хвороби є гриб Pyrenophora tritici-repentis, що належить до царства Fungi, відділу Ascomycota. Це небезпечний патоген, який завдає значної шкоди посівам озимої та ярої пшениці.

Окрім пшениці, цей гриб може вражати ячмінь, жито та велику кількість диких злакових трав, які виступають резерваторами інфекції.

Зимує патоген на рослинних рештках у полі, зберігаючись у формі псевдотецій. Навесні, за наявності достатньої вологи, відбувається викид аскоспор, які заражають сходи рослин.

Вторинне зараження протягом сезону відбувається за допомогою конидій, які легко розносяться вітром на великі відстані, забезпечуючи швидке поширення хвороби.

Розвиток патогена тісно пов'язаний із погодними умовами: найбільш сприятливими є тривалі періоди вологої та помірно теплої погоди.

Головною ознакою шкідливості є значне зменшення площі асиміляційної поверхні листя, що призводить до порушення фізіологічних процесів в рослині.

Захворювання викликає передчасне всихання листя, що безпосередньо впливає на налив зерна. В результаті зерно стає дрібним, щуплим і втрачає свою технологічну якість.

В умовах епіфітотії, за умови несвоєчасного захисту, втрати врожаю можуть коливатися від 20% до 50% залежно від стійкості сорту та рівня агротехніки.

Крім того, уражені рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій, що додатково погіршує фітосанітарний стан поля.

Хвороба найбільш небезпечна у посівах з використанням технологій No-till та Mini-till через накопичення великої кількості інфекційного матеріалу на поверхні ґрунту.

Первинні симптоми проявляються рано навесні, коли температура повітря стабілізується на рівні 10-15 градусів Цельсія, а вологість залишається високою.

Період найбільш активного розвитку хвороби припадає на фази виходу в трубку, колосіння та молочно-воскової стиглості зерна.

Літня спека та сухість можуть тимчасово стримувати розвиток гриба, проте при випаданні опадів активність патогена швидко відновлюється.

Восени, під час збирання врожаю та після нього, гриб формує зимуючі органи на залишках стерні, готуючись до зимового спокою.

Тривалість кожного циклу розвитку залежить від вологості листя: чим довше лист залишається мокрим, тим швидше відбувається інфікування.

Перші ознаки виглядають як дрібні жовті або світло-коричневі плями, які з часом мають тенденцію розростатися та набувати видовженої форми.

Навколо кожної плями чітко видно хлоротичний ореол жовтого кольору, що є характерним діагностичним ознакою, від якої і походить назва хвороби.

З часом у центрі плями може утворюватися темна зона спороношення гриба, а сама пляма набуває темно-коричневого або сірого відтінку.

Поступово окремі плями зливаються, охоплюючи велику площу листової пластинки, що призводить до повного пожовтіння та відмирання листка.

Характерною особливістю є те, що хвороба поширюється знизу вгору, поступово переходячи з нижніх ярусів на верхні, включаючи флаговий лист.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, які не є господарями патогена, дозволяє значно знизити рівень інфекційного фону на полі.

Якісна оранка з повним заорюванням рослинних решток позбавляє патоген місця перезимівлі та обмежує джерела первинної інфекції.

Використання фунгіцидів під час вегетації є критично важливим, особливо у фази розвитку, коли відбувається захист останніх листків.

• Посів стійких сортів пшениці.
• Оптимальна густота посіву для кращої вентиляції.
• Використання фунгіцидів превентивно при перших ознаках.
• Мінеральне живлення для підвищення стійкості рослин.

Вибір фунгіцидів має базуватися на чергуванні діючих речовин для запобігання розвитку резистентності гриба до препаратів.