Церкоспорельозна прикоренева гниль

Збудником хвороби є гриб Pseudocercosporella herpotrichoides, що належить до класу несовершених грибів. У сучасному агрономічному середовищі цей патоген часто розглядається як комплекс видів Oculimacula.

Це спеціалізований паразит, що вражає прикореневу частину стебла озимих злаків. Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті та на пожнивних рештках у вигляді міцелію та конідій.

Інфекційний цикл починається з зараження здорових рослин спорами, які переносяться краплями дощу від заражених решток попереднього врожаю до нових сходів.

Захворювання має високу адаптивність до перепаду температур, що дозволяє йому розвиватися навіть за умов відносно прохолодної осені та зими.

Визначення хвороби потребує детального огляду нижніх міжвузлів, оскільки патоген має виражену локалізацію на основі стебла.

Найбільшої шкоди патоген завдає посівам озимої пшениці, жита та ячменю. Особливо небезпечним є зараження в умовах м'якої зими з великою кількістю вологи.

Ураження тканин призводить до порушення провідної системи стебла, що унеможливлює нормальне живлення колоса. Це відображається на наливі зерна та загальній продуктивності культури.

Внаслідок руйнування клітинних стінок біля основи стебла, рослини стають ламкими. Навіть слабкий вітер може призвести до масового вилягання посівів.

Полегла пшениця втрачає фотосинтетичну здатність, а зерно стає щуплим і втрачає свою масу та якісні показники. Це спричиняє суттєві економічні збитки для господарства.

Крім того, пошкоджені тканини створюють сприятливе середовище для проникнення інших патогенів, що призводить до комплексного ураження кореневої системи.

Основне зараження відбувається восени у фазі кущення озимих. Патоген розвивається повільно, але постійно, за температур від +5 до +15°C.

Зимовий період з частими відлигами сприяє накопиченню інфекційного навантаження. Міцелій гриба поширюється тканинами рослини, поступово заглиблюючись в основу стебла.

Навесні, під час відновлення вегетації, симптоми хвороби стають більш помітними. У цей період гриб продовжує руйнівну дію, що вимагає вжиття захисних заходів.

Літні місяці характеризуються зниженням активності патогена, однак пошкодження, завдані раніше, призводять до неможливості подальшого нормального розвитку стебла.

Критичним для боротьби з хворобою є період від початку весняного кущення до виходу в трубку, коли можна ефективно зупинити поширення гриба фунгіцидами.

На початкових етапах розвитку на листових піхвах нижніх листків з'являються характерні плями овальної форми з чіткою облямівкою.

При розгортанні піхви можна побачити темні плями на самому стеблі. З часом вони набувають вигляду «ока» з просвітленням у центрі та темною межею навколо.

Масове вилягання посівів часто спостерігається саме в тих місцях, де рослини найбільш уражені церкоспорельозом. Стебла можуть деформуватися і скручуватися.

На відміну від інших гнилей, коренева система виглядає відносно здоровою, а основний некроз локалізується виключно на нижніх міжвузлях.

У вологих умовах на уражених ділянках може з'являтися ледь помітний наліт, який складається з спор гриба.

Дотримання сівозміни є ключовим заходом. Повернення зернових на поле не раніше ніж через 2-3 роки суттєво зменшує інфекційний фон.

Використання стійких сортів допомагає мінімізувати розвиток інфекції на полях, де існує ризик зараження через кліматичні умови.

Хімічний контроль передбачає обробку посівів фунгіцидами. Найбільша ефективність досягається при застосуванні препаратів у фазі весняного кущення.

• Глибока оранка для знищення джерел інфекції.
• Оптимальні норми висіву для уникнення надмірного загущення посівів.
• Використання фунгіцидів класу бензимідазолів та триазолів.

Моніторинг посівів на наявність перших ознак «вічок» на стеблах дозволяє вчасно провести обробку та врятувати врожай від вилягання.