Фомоз батату

Збудником фомозу батату є гриб Plenodomus destruens (раніше відомий як Phoma batatas), що належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети. Це спеціалізований фітопатоген, який вражає підземні органи рослини.

Гриб зберігається в ґрунті та на уражених рештках рослин у формі пікнід — дрібних чорних плодових тіл, у яких дозрівають спори. Ця форма дозволяє патогену переносити несприятливі умови довкілля протягом тривалого часу.

Інфекційний процес активізується при високій вологості ґрунту або повітря. Спори проникають у тканини через природні отвори або механічні пошкодження, отримані під час догляду за посівами чи збирання врожаю.

Міцелій гриба інтенсивно розвивається в тканинах, виділяючи токсини, що спричиняють відмирання клітин. На поверхні інфікованих ділянок поступово формуються нові пікніди, що забезпечують подальше поширення інфекції в агроценозі.

Хвороба легко поширюється із зараженим посадковим матеріалом, а також через робочий інвентар, сільськогосподарську техніку та поливну воду, що містить спори гриба.

Головною культурою-господарем є батат (Ipomoea batatas). Захворювання вражає як кореневу систему, так і запасаючі корені (бульби), що значно знижує кількість та якість продукції.

Ураження стебел у прикореневій зоні призводить до того, що рослина починає в’янути. Якщо гриб вражає стебло по колу, це спричиняє швидку загибель усієї вегетативної маси батату.

Найбільшої шкоди фомоз завдає бульбам. Уражені коренеплоди стають джерелом інфекції для всієї партії врожаю, оскільки патоген здатний переходити з хворої бульби на здорову при тісному контакті в сховищі.

Втрати врожаю можуть досягати катастрофічних значень у разі відсутності належного контролю температури та вологості. Уражені бульби стають нетоварними та не підлягають тривалому зберіганню.

Окрім прямої втрати врожаю, хвороба обмежує можливості використання бульб як насіннєвого матеріалу, що змушує аграріїв постійно оновлювати посадковий матеріал із сертифікованих джерел.

Перші зовнішні ознаки хвороби на стеблах виглядають як темно-коричневі, трохи вдавленими плями поблизу поверхні ґрунту. Згодом ці плями збільшуються, тканина темніє, і рослина починає в'янути.

На бульбах симптом проявляється як коричнева плямистість. Уражена тканина поступово висихає, стає жорсткою та пробкоподібною на дотик, що є характерним для даного типу сухої гнилі.

Через шкірку вражених частин виступають дрібні чорні крапки — це пікніди патогенного гриба. Їх наявність є головним діагностичним критерієм для ідентифікації саме фомозу.

На зрізі ураженого коренеплоду спостерігається чітко обмежена темна зона. Тканина всередині стає сухішою порівняно зі здоровою частиною, проте вона не стає слизькою, що відрізняє фомоз від бактеріальних м'яких гнилей.

При тривалому зберіганні уражені ділянки можуть вкриватися сіруватим нальотом міцелію. Бульби сильно зморщуються, втрачають вагу та стають непридатними до споживання.

Основним заходом боротьби є висадка здорового матеріалу, вільного від патогенів. Рекомендується використовувати стійкі сорти, якщо вони доступні в конкретному регіоні вирощування.

Дотримання сівозміни є критично важливим: не повертати батат на поле частіше, ніж раз на 3-4 роки. Це перериває життєвий цикл збудника, що накопичується в ґрунті.

Санітарні заходи включають глибоку оранку для закладення залишків рослин, своєчасне видалення уражених кущів та суворий контроль за чистотою інструментів, що контактують із землею та бульбами.

У сховищах необхідно підтримувати добру вентиляцію та низьку вологість. Перед закладанням на зберігання бульби повинні бути добре просушені ("лікувальний період"), що допомагає загоїти дрібні рани.

Застосування фунгіцидів може бути доцільним для обробки посадкового матеріалу перед висадкою. Необхідно уникати будь-яких пошкоджень бульб при збиранні, оскільки кожна подряпина є відкритими воротами для інфекції.