Пілеолярія терпентинова

Пілеолярія терпентинова (Pileolaria terebinthi) є облігатним патогенним грибом, що належить до класу Базидіоміцетів, ряду Іржі (Pucciniales). Цей мікроорганізм є спеціалізованим паразитом, який вражає переважно рослини родини Анакардієві.

Систематично цей вид належить до родини Pileolariaceae. У життєвому циклі гриба присутні різні стадії розвитку спор, характерні для багатьох іржастих грибів, що робить його дуже адаптивним до умов довкілля.

Основним способом розповсюдження патогена є уредініоспори та теліоспори, які переносяться вітром або краплями дощу на значні відстані. Грибниця розвивається всередині тканин рослини-господаря, висмоктуючи поживні речовини через гаусторії.

Мікроскопічна будова спор дозволяє точно ідентифікувати вид: теліоспори пілеолярії мають характерну форму та забарвлення, що є ключовою діагностичною ознакою при лабораторному аналізі зразків з уражених фісташок.

Патоген зберігається у вигляді спор, що спочивають, на опалому листі та рослинних рештках, що забезпечує його виживання в зимовий період та початок нового циклу зараження навесні.

Основним об'єктом ураження для цього виду гриба є дерева роду Фісташка (Pistacia), включаючи фісташку справжню, яка має важливе промислове значення.

Патоген атакує переважно листковий апарат дерева, іноді вражаючи черешки та молоді пагони, що призводить до передчасного опадання листя та ослаблення всієї рослини.

У регіонах з розвиненим фісташківництвом ураження цим грибом призводить до суттєвого зниження фотосинтетичної активності крони, що напряму впливає на обсяг та якість врожаю горіхів.

Сильне зараження протягом кількох сезонів може призвести до дефоліації дерев, що негативно позначається на зимостійкості рослин та їхній здатності закладати генеративні бруньки на наступний рік.

Економічний збиток полягає не лише у втраті частини врожаю, а й у необхідності проведення дорогих захисних заходів, а також у зниженні загального життєвого потенціалу промислових насаджень.

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді невеликих хлоротичних плям на верхній стороні листкової пластинки, які з часом стають більш вираженими та некротизуються.

На нижній стороні листа у місцях ураження формуються характерні пустули (спороношення гриба) іржаво-бурого або темно-коричневого кольору, що містять масу спор патогена.

У міру розвитку інфекції уражені ділянки листа можуть зливатися, утворюючи великі зони некрозу, що призводить до передчасного засихання та скручування листкової пластинки.

При високій вологості повітря на поверхні листків може спостерігатися порошкоподібний наліт, що складається з величезної кількості спор, які дозріли, готових до подальшого розповсюдження.

• Пожовтіння окремих зон листа.
• Поява темних пустул знизу листа.
• Передчасне опадання зараженого листя.
• Зниження товарного вигляду плодів та їх маси.

Основним методом контролю є агротехнічний захід — ретельне прибирання та знищення (спалювання) опалого листя, в якому зимує основна маса інфекційного початку гриба.

Рекомендується проведення регулярної санітарної обрізки крони для покращення аерації, що знижує вологість всередині дерева та перешкоджає проростанню спор патогена.

У промислових садах ефективним способом боротьби є застосування фунгіцидів на основі міді або системних препаратів класу триазолів у періоди найбільшої активності гриба.

Важливим елементом інтегрованого захисту є підбір стійких сортів фісташки, селекція яких ведеться з урахуванням специфіки місцевих популяцій цього небезпечного іржастого гриба.

Моніторинг стану фісташкових насаджень має проводитися протягом усього вегетаційного періоду, починаючи з фази розпускання бруньок, для своєчасного початку захисних заходів.