Феолус Швейніца

Феолус Швейніца (Phaeolus schweinitzii) належить до царства Fungi, відділу Basidiomycota, класу Agaricomycetes. Це небезпечний дереворуйнівний гриб, що викликає буру деструктивну гниль коренів та стовбурів.

Плодові тіла цього гриба мають вигляд однорічних шапок, що з'являються біля основи дерев. Поверхня молодих тіл оксамитова, від жовтого до іржаво-бурого кольору, з віком стає темнішою.

Тканина плодового тіла досить м'яка, але згодом стає ламкою. Гриб характеризується специфічним смолистим запахом, який допомагає ідентифікувати його в польових умовах.

Міцелій гриба проникає глибоко в деревину, руйнуючи її хімічні компоненти, такі як целюлоза. Це призводить до повної втрати міцності деревини та швидкого розпаду тканин.

Спори поширюються вітром і через тріщини в корі або механічні пошкодження коренів потрапляють у тканини дерева, розпочинаючи новий життєвий цикл патогена.

Основними культурами, що уражуються цим грибом, є хвойні види: сосна, ялина, ялиця та модрина. Патоген має велике господарське значення в лісовому та парковому господарстві.

Гриб спричиняє розвиток бурої гнилі, яка поширюється від коренів до комлевої частини стовбура. Деревина при цьому стає крихкою та набуває темно-бурого відтінку.

Уражені дерева стають вразливими до вітровалів, оскільки гриб активно руйнує опорну функцію кореневої системи. Це призводить до передчасної загибелі дерев.

Втрати деревини через розвиток цієї хвороби є значними, особливо в стиглих насадженнях, де патоген може вражати великі площі за відсутності належного догляду.

Враження також знижує стійкість насаджень до інших несприятливих факторів середовища, створюючи осередки для розмноження вторинних шкідників.

Головним візуальним симптомом є поява специфічних плодових тіл на кореневих лапах або поблизу них. Це свідчить про наявність активного вогнища гнилі.

У кроні хворих дерев помітне зрідження, пожовтіння хвої та передчасне її опадання. Часто такі дерева виглядають пригніченими порівняно зі здоровими екземплярами.

При детальному огляді стовбура можна помітити надмірне виділення живиці в зоні кореневої шийки, що є реакцією дерева на інфекцію.

На розрізі зараженої деревини виявляється характерна бура гниль, іноді з білими плівками міцелію в тріщинах, що є діагностичним показником даного виду.

Після сильних вітрів в уражених насадженнях спостерігаються характерні вивали з корінням, на якому чітко видно відмерлі тканини та фрагменти грибниці.

Санітарні рубки є найбільш ефективним способом контролю популяції гриба. Уражені дерева необхідно видаляти разом із кореневими залишками для обмеження поширення інфекції.

Слід максимально уникати механічних пошкоджень стовбурів та коренів під час догляду за насадженнями, оскільки будь-яка рана слугує шляхом для проникнення спор.

Важливим заходом є підтримання оптимального режиму зволоження та запобігання ущільненню ґрунту в зоні проекції крони для підтримки високої резистентності дерев.

Застосування біологічних методів боротьби за допомогою грибів-антагоністів може допомогти в обмеженні розростання міцелію патогена в ґрунтовому шарі.

Рекомендується уникати створення чистих хвойних монокультур на ділянках, де раніше було виявлено ураження, віддаючи перевагу змішаним за складом насадженням.