Феоакремоніум алеофільний

Феоакремоніум алеофільний (Phaeoacremonium aleophilum) належить до царства Гриби, роду Phaeoacremonium. Це сумчастий гриб, який є одним із головних чинників розвитку хвороб деревини виноградної лози.

Мікроскопічно цей фітопатоген характеризується утворенням гіалінових або світло-коричневих конідієносців. Спори гриба поширюються переважно потоками повітря та дощовими краплями, проникаючи через свіжі зрізи після обрізки.

Цей патоген часто зустрічається в симбіозі з іншими грибами, що викликають деградацію тканин лози. Його присутність можна підтвердити лише лабораторними методами, такими як ПЛР-діагностика або культивування на живильних середовищах.

Гриб віддає перевагу розвитку в провідній системі рослини, поступово колонізуючи ксилему. Це призводить до поступового порушення транспорту води та поживних речовин, що відображається на загальному стані куща.

Систематично вид включений до родини Togniniaceae. Важливо розуміти, що збудник є довгоживучим у деревині, що робить його важковикорінюваним при стандартних методах боротьби.

Основною культурою, яку вражає даний патоген, є виноград (Vitis vinifera). Гриб є одним із первинних агентів, що запускають розвиток комплексу хвороб під загальною назвою еска та хвороба Петрі.

Крім винограду, окремі види роду Phaeoacremonium можуть вражати різні плодові дерева, включаючи оливкові та цитрусові культури, хоча P. aleophilum має найбільш виражену тропність саме до виноградної лози.

Всередині тканин лози гриб викликає некрози провідних шляхів. Ураження починається з ділянок зрізів і поширюється по всій довжині рукавів і штамбів виноградного куща.

Сильне ураження призводить до передчасного всихання окремих гілок, а у запущених випадках — до загибелі всієї виноградної рослини. Шкода проявляється також у зниженні якості ягід та загальної продуктивності виноградника.

Інфекція може накопичуватися в розплідниках, поширюючись через інфікований садивний матеріал, що робить контроль на ранніх етапах критично важливим для індустрії.

Ознаки ураження проявляються у вигляді хлоротичних плям на листі, які з часом стають некротичними. Часто плями мають характерне «тигрове» забарвлення, обмежене жилками листа.

На зрізах багаторічної деревини (рукавів) чітко видно темні плями, смуги або зони некрозу. Це типова ознака деградації тканин ксилеми, викликаної життєдіяльністю гриба.

Раптове в'янення куща або окремих його частин у спекотний період є типовим симптомом гострої форми ески. Це відбувається через закупорку судин грибницею та продуктами метаболізму патогена.

На ягодах може спостерігатися поява дрібних темних плям, іноді з пустулами, що негативно позначається на товарному вигляді врожаю. Однак частіше симптоматика проявляється саме на вегетативних частинах рослини.

• Пожовтіння та засихання листя в середині літа.
• Наявність коричневих плям на поперечному зрізі деревини.
• Зниження сили росту та загальне пригнічення виноградного куща.

Профілактика є основним методом боротьби. Вона включає обов'язкову дезінфекцію інструментів для обрізки спиртовими розчинами або спеціалізованими антисептиками після кожного куща.

Важливим агротехнічним заходом є захист ран після обрізки. Використання паст із фунгіцидами або фарб для замазки місць зрізів запобігає потраплянню спор гриба у відкриті тканини лози.

Закладка нових виноградників повинна проводитися виключно сертифікованим безвірусним садивним матеріалом. Це дозволяє мінімізувати ризик занесення інфекції на ділянки, вільні від патогена.

Видалення та обов'язкове спалювання всіх хворих або засохлих кущів необхідно для зниження інфекційного фону на плантації. Залишення ураженої деревини на ділянці сприяє активному поширенню спор.

На даний момент немає високоефективних лікувальних фунгіцидів, здатних повністю вилікувати вже уражену рослину, тому комплекс санітарних заходів залишається єдиним інструментом стримування хвороби.