Пезикула яблунева

Пезикула яблунева (лат. Pezicula malicorticis) — це сумчастий гриб-аскоміцет, який спричиняє серйозні захворювання плодових культур. Він належить до родини Dermateaceae.

Патоген розвивається у двох формах: статевій, що утворює апотеції, та безстатевій (Neofabraea alba), яка формує конідіальне спороношення.

Гриб зберігається в саду протягом зими у вигляді міцелію, що вражає кору гілок та залишки муміфікованих плодів, які залишилися на дереві.

Поширення інфекції відбувається за допомогою дощу та вітру, що переносять конідії на здорові частини дерева або на сусідні рослини.

Цей мікроорганізм здатний тривалий час існувати як сапротроф, але при сприятливих умовах стає агресивним паразитом, що руйнує тканини рослин.

Основною культурою-господарем є яблуня, проте інфекція також вражає грушу. Гриб провокує розвиток некротичних виразок на гілках та горьку гниль плодів.

Поразка стовбурів та скелетних гілок призводить до передчасного відмирання частин крони, що істотно знижує продуктивність дерев.

Найбільшої шкоди завдається плодам під час зберігання. Інфекція часто має прихований характер, тому хвороба проявляється вже після збору врожаю.

Уражені плоди втрачають товарний вигляд через появу плям та стають непридатними для споживання через зміну смакових властивостей.

Загальна вредоносність патогена полягає у виснаженні дерев, зниженні врожайності та значних втратах якісної продукції під час логістики та зберігання.

Активізація гриба відбувається переважно у другій половині літа та восени, коли спостерігається підвищена вологість та помірні температури.

Найбільш сприятливі умови для поширення спор — затяжні дощі та тумани, які тримають поверхню рослин вологою протягом тривалого часу.

Взимку розвиток патогена сповільнюється, але він залишається життєздатним всередині тканин дерева, де міцелій продовжує повільне розростання.

Первинне зараження плодів зазвичай відбувається за кілька тижнів до збирання врожаю, коли конідії потрапляють на шкірку яблук.

Весняний період характеризується відновленням активності спороношення на старих виразках, що створює ризик для нової вегетації.

На корі гілок з'являються характерні вдавлені плями, які поступово трансформуються у відкриті виразки з нерівними, потовщеними краями.

На поверхні плодів формуються коричневі плями, які з часом стають втиснутими та можуть охоплювати значну площу яблука.

У центрі уражених ділянок на плодах з'являються характерні концентричні кола, утворені пустулами кремового або білого кольору.

М'якуш уражених яблук розм'якшується, набуває гіркого присмаку, що свідчить про глибоке проникнення грибниці в тканини плоду.

При сильному розвитку хвороби спостерігається відмирання окремих гілок та повна втрата товарної придатності врожаю.

Важливим заходом є своєчасна санітарна обрізка заражених гілок із подальшим їх винесенням за межі саду та спалюванням.

Проріджування крони та забезпечення якісної вентиляції значно знижують рівень вологості, що перешкоджає проростанню спор гриба.

Хімічний захист передбачає проведення обприскувань фунгіцидами у критичні періоди розвитку: під час цвітіння та перед збиранням врожаю.

Замазування ран на деревах спеціальними пастами з антисептичними компонентами запобігає проникненню збудника в оголену деревину.

Для зберігання плодів рекомендується дотримуватися низькотемпературного режиму та періодично проводити огляд партій на наявність ознак гнилі.