Пеніцил зеленуватий

Пеніцил зеленуватий (Penicillium viridicatum) є представником царства Fungi, роду Penicillium. Це мікроскопічний гриб, який часто виступає як сапрофіт, проте за сприятливих умов проявляє патогенні властивості.

Колонії гриба мають специфічне оливково-зелене забарвлення, зумовлене утворенням численних конідій. Конідієносці мають характерну китицеподібну форму, що є головною ознакою для ідентифікації роду під мікроскопом.

Цей вид є мезофільним організмом, здатним до активного розмноження за температури від 5°C до 25°C. Він надзвичайно стійкий до зовнішніх умов і легко колонізує субстрати з високим вмістом вуглеводів.

Як недосконалий гриб (Deuteromycetes), він розмножується переважно безстатевим шляхом, поширюючись через надзвичайно легкі спори. Це робить його одним із найпоширеніших забруднювачів сільськогосподарської продукції.

Гриб відомий своєю здатністю продукувати небезпечні мікотоксини, такі як охратоксини, що робить заражену продукцію непридатною для споживання людиною та використання у тваринництві.

Основними об’єктами ураження є зернові культури, зокрема пшениця, ячмінь, жито та кукурудза. Патоген завдає серйозної шкоди під час тривалого зберігання в умовах підвищеної вологості.

Гриб уражує насіння, викликаючи так зване «пліснявіння». Це призводить до руйнування поживних речовин всередині насінини, втрати схожості та енергії проростання майбутнього врожаю.

Крім зернових, Penicillium viridicatum пошкоджує овочеву продукцію, зокрема коренеплоди та цибулю, що зберігаються у сховищах. Це призводить до передчасного гниття продукції.

Шкодочинність полягає не лише у знищенні органічної маси, але й у погіршенні якості зерна, що супроводжується накопиченням токсичних метаболітів, які не руйнуються при термічній обробці.

У разі використання зараженого насіння для посіву спостерігається зрідженість посівів, оскільки гриб пригнічує розвиток первинних корінців і колеоптиля рослини.

Найбільш небезпечний період — післязбиральний етап, коли вологість зернової маси перевищує допустимі норми. Гриб розвивається в зерносховищах за наявності найменшого відхилення від режиму вологості.

У польових умовах поширення інфекції відбувається у фазі дозрівання колосків, особливо якщо період збору врожаю збігається з тривалими дощами та підвищеною вологістю повітря.

Весняний розвиток патогену активується при висіві насіння в холодний, вологий ґрунт. У таких умовах проростання насіння уповільнюється, що дає грибу час для колонізації та знищення зародка.

Цикл розвитку патогену є безперервним за наявності умов для спороношення. Конідії можуть зберігати життєздатність тривалий час, очікуючи сприятливих умов для проростання.

Поширення спор відбувається переважно повітряними масами, а також через механічне перенесення зараженого пилу з одного складу до іншого або на техніці.

Головною ознакою зараження є поява на поверхні насіння або плодів щільного нальоту зеленого або сизувато-зеленого кольору. З часом наліт може набувати темнішого, оливкового відтінку.

Уражені зернівки втрачають блиск, стають тьмяними, а їхній зародок часто набуває темного забарвлення. При розрізі насіння всередині можна помітити міцелій гриба.

Супутньою ознакою є поява специфічного затхлого, землистого запаху, який відчувається навіть при незначному ступені ураження великих партій зерна в закритих приміщеннях.

На коренеплодах гриб утворює вологі плями гнилі, які поступово поширюються вглиб тканин. Поверхня плям вкривається спороношенням, що має вигляд порошистого нальоту.

При тривалому зберіганні зараженого матеріалу можна спостерігати злежування зерна, що є наслідком виділення грибом продуктів життєдіяльності та підвищення локальної температури.

Основним методом контролю є суворе дотримання технології збору врожаю та його доведення до кондиційної вологості (13-14%) перед закладанням на зберігання.

Ефективне провітрювання та використання активної вентиляції у зерносховищах дозволяють запобігти конденсації вологи, що є критичним фактором розвитку пеніцильозу.

Дезінфекція складських приміщень, елеваторів та тари перед завантаженням нового врожаю є обов’язковим етапом для знищення спор гриба та запобігання перехресному зараженню.

Для захисту посівного матеріалу слід проводити якісне протруювання насіння фунгіцидами широкого спектра дії, що пригнічують розвиток патогенних грибів у ґрунті.

Регулярний моніторинг стану запасів зерна на предмет виявлення вогнищ пліснявіння дозволяє вчасно вилучити заражену продукцію та зупинити поширення інфекції.