Пеніцил столононосний

Пеніцил столононосний (лат. Penicillium stoloniferum) — це мікроскопічний гриб, що належить до царства Гриби (Fungi), роду Пеніцил (Penicillium). Він є поширеним у ґрунті сапротрофним організмом, який за сприятливих умов проявляє патогенні властивості.

Морфологія гриба характеризується утворенням кистевидних конидієносців, які виробляють величезну кількість спор (конидій). Ці спори надзвичайно стійкі до зовнішніх умов і легко розповсюджуються вітром, водою та механічним шляхом.

Гриб здатний розвиватися на різноманітних органічних субстратах, використовуючи ферментативний апарат для розкладання складних сполук. У сільському господарстві він відомий як один із основних збудників пліснявіння, що погіршує якість насіння та товарної продукції.

Міцелій патогена проникає у тканини рослин, виділяючи ферменти, що призводять до деструкції клітинних оболонок. Це створює умови для розвитку вторинної мікрофлори та гнильних процесів, що швидко поширюються по тканинах.

Розвиток гриба залежить від показників температури та вологості. Оптимальні умови — це температура близько +22...+25 °C та підвищена вологість повітря або середовища, що часто спостерігається у непровітрюваних сховищах.

Пеніцил столононосний завдає шкоди на багатьох стадіях життєвого циклу сільськогосподарських культур. Основним проявом його діяльності є пліснявіння насіння, яке призводить до значного зниження посівних якостей.

В період зберігання овочів та коренеплодів патоген спричиняє розвиток мокрих та сухих гнилей. Особливо сильно страждають плоди з механічними пошкодженнями, через які спори гриба потрапляють у внутрішні тканини.

Шкодочинність також полягає у токсигенності гриба. Він виділяє мікотоксини, які роблять продукцію непридатною для споживання людиною та тваринами, а також можуть гальмувати ріст здорових рослин у ґрунті.

У тепличному господарстві гриб вражає розсаду, викликаючи «чорну ніжку» або кореневі гнилі. Це призводить до випадіння значної кількості сіянців, особливо за умов перезволоження субстрату.

Масове ураження продукції на складах призводить до втрати врожаю, що потребує значних фінансових витрат на додаткове перебирання продукції та її подальшу утилізацію.

Період активності патогена збігається з фазами післязбиральної обробки та тривалого зберігання врожаю. Гриб активний протягом усього року, якщо для нього створено відповідний мікроклімат у сховищах.

Восени, під час збирання, ризик зараження зростає через високу вологість ґрунту та повітря, а також через пошкодження тканин плодів під час механізації робіт.

Зимовий період є критичним для овочесховищ, де при порушенні вентиляції створюються осередки ураження. Спори, що знаходяться у повітрі, осідають на поверхню здорових плодів, запускаючи ланцюгову реакцію гниття.

Навесні, під час посівної кампанії, гриб активізується при висіві у холодний ґрунт. У таких умовах проростання насіння уповільнюється, і гриб встигає колонізувати зародок, що веде до втрати врожаю ще до появи сходів.

Влітку гриб підтримує свою життєдіяльність на залишках рослин, розкладаючи їх та готуючи базу для нового зараження в наступному циклі.

Візуально зараження проявляється появою специфічного нальоту на поверхні уражених органів. Зазвичай цей наліт має забарвлення від брудно-білого до яскраво-сизого або зеленуватого.

Тканини, на яких оселився гриб, втрачають пружність, стають м’якими та водянистими. В окремих випадках уражені ділянки покриваються рясним пухнастим нальотом міцелію, що є типовим для пеніцильозу.

При огляді насіння можна помітити зміну кольору оболонок, появу затхлого запаху та часткове або повне розкладання ендосперму. Такі насінини не здатні дати повноцінний проросток.

Внутрішні частини плодів при розрізі часто мають темне забарвлення. Запах гнилі стає більш відчутним після тривалого перебування продукції в умовах закритого простору з обмеженою вентиляцією.

• Поява сизо-зеленого пліснявого нальоту.
• Розм’якшення та знебарвлення тканин плодів.
• Зниження польової схожості насіння.
• Специфічний пліснявий запах у сховищах.
• Затримка росту та загибель проростків.

Захист починається з дотримання правильної агротехніки. Обов'язковим є глибоке заорювання рослинних решток, на яких гриб накопичує свою біомасу протягом літа.

Важливим заходом є своєчасне збирання врожаю у суху погоду та ретельна просушка насіннєвого матеріалу. Контроль вологості (не більше 12-14%) є найнадійнішим способом пригнічення гриба.

При зберіганні слід регулярно проводити дезінфекцію складських приміщень, забезпечувати належну вентиляцію та дотримуватися температурного режиму, що виключає перегрів продукції.

Використання якісних фунгіцидних протруйників для обробки насіння перед висівом дозволяє захистити молоді проростки від впливу ґрунтової інфекції, що значно підвищує густоту стояння рослин.

Регулярний огляд продукції під час зберігання для виявлення та видалення осередків гнилі дозволяє запобігти масовому поширенню інфекції по всьому складу.