Пеніцил фунікулозум

Penicillium funiculosum належить до царства Fungi, відділу Ascomycota, роду Penicillium. Це мікроскопічний гриб, що часто веде сапротрофний спосіб життя, але стає патогеном за умов ослаблення рослин.

Міцелій гриба має світле забарвлення, проте при активному спороношенні формує характерні оливково-зелені або сіро-зелені конідіальні головки. Його колонії на живильних середовищах зазвичай щільні.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які легко поширюються вітром, водою та механічним шляхом. Висока швидкість розмноження робить цей вид важким для боротьби в умовах складів.

Важливою ознакою для ідентифікації є будова конідієносців, які мають китицеподібну форму та специфічні шнуроподібні (фунікулезні) сплетіння міцелію, що і відображено у назві.

Лабораторна діагностика включає посів на середовище Чапека та ПЛР-аналіз, що дозволяє точно визначити видову приналежність гриба та його чутливість до фунгіцидів.

Гриб вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, зокрема зернові, зернобобові та овочеві культури. Основні пошкодження спостерігаються під час зберігання насіння та на етапі проростання.

Патоген викликає пліснявіння насіннєвого матеріалу, що призводить до значного зниження енергії проростання. Інфіковані насінини часто гинуть у ґрунті, не встигнувши дати сходи.

У плодово-овочевих культур Penicillium funiculosum спричиняє розвиток гнилей під час зберігання. Інфекція проникає в плоди через механічні пошкодження, отримані при зборі врожаю.

Патоген здатний виділяти мікотоксини, які негативно впливають на безпечність продукції для споживання. Це знижує товарну якість та ринкову вартість вирощеної сільськогосподарської продукції.

Масштабне зараження складських приміщень може призвести до повної втрати партії товару, що зумовлює високі економічні збитки для господарств та агропідприємств.

Найбільш активний розвиток гриба спостерігається при високій вологості та помірних температурах. В умовах сховищ ризик інфекції зростає при поганій вентиляції та порушенні теплового режиму.

Навесні, під час сівби в холодний перезволожений ґрунт, гриб стає дуже агресивним. Він атакує насіння, що перебуває в стані спокою, перешкоджаючи нормальному розвитку паростка.

Влітку патоген може існувати на поверхні рослин як епіфіт, не проявляючи активної паразитичної дії, доки не настануть сприятливі для нього умови стресу рослини.

Осінній період є критичним для зараження врожаю, особливо якщо збір проводиться у дощову погоду. Вологі плоди та зерно стають ідеальним субстратом для швидкого росту грибниці.

Цикл розвитку гриба є безперервним, якщо підтримується вологість понад 75%. Відсутність контролю за вологістю в будь-який сезон призводить до швидкого поширення патогену.

Головним симптомом є поява оливково-зеленого або сизуватого нальоту на насінні або плодах. Це спороношення гриба, яке легко переноситься на сусідні здорові екземпляри.

При ураженні проростків спостерігається їх розм’якшення, почорніння та поступове відмирання. Це часто призводить до утворення прогалин у посівах на полі.

На плодах (яблуках, овочах) з'являються вдавлені плями, які швидко розростаються. Тканина під місцем ураження перетворюється на кашку з неприємним затхлим запахом.

У закритому ґрунті або теплицях можна спостерігати вогнищевий характер інфекції, де швидке розмноження гриба захоплює цілі ящики або контейнери з продукцією.

Під мікроскопом на уражених ділянках чітко видно китицеподібні конідієносці, що щільно вкривають субстрат та утворюють масове спороношення.

Основним заходом захисту є використання лише здорового посівного матеріалу та ретельне його висушування перед закладанням на зберігання чи сівбою.

Протруювання насіння системними фунгіцидами перед посівом дозволяє значно знизити рівень ураження ґрунтовою інфекцією та покращити польову схожість культур.

У сховищах необхідно підтримувати вологість повітря в межах 60–65% та забезпечити якісну вентиляцію, що робить умови середовища непридатними для розвитку гриба.

Важливим є дотримання агротехнічних норм: сівозміни, вчасне прибирання рослинних решток та використання сортів, що мають генетичну стійкість до грибкових хвороб.

• Регулярна дезінфекція складських приміщень та тари.
• Використання фунгіцидів при обробці плодів після збору.
• Контроль вологості зерна під час сушіння.
• Моніторинг посівів на предмет появи перших ознак плісняви.