Пеніцил цитринум

Penicillium citrinum належить до царства Гриби (Fungi), роду Пеніцил (Penicillium). Це недосконалий гриб, що розмножується нестатевим шляхом за допомогою конідій.

Морфологічно колонії характеризуються вираженим блакитно-зеленим або сіро-зеленим кольором, часто з жовтуватим ексудатом, що утворюється під час активного росту.

Мікроскопічно гриб визначається за характерними китицями — мутовчастими конідієносцями, на яких розташовуються ланцюжки одноклітинних спор-конідій.

Гриб є сапротрофом, проте за певних умов виявляє паразитичні властивості, вражаючи як насіння, так і вегетуючі частини рослин.

Цей вид широко відомий своєю здатністю продукувати мікотоксин цитринін, який становить серйозну загрозу при споживанні зараженої сировини.

Основним об'єктом ураження є зернові культури, такі як пшениця, рис, кукурудза, а також бобові та олійні рослини при неправильному зберіганні.

Гриб атакує насіння в період післязбиральної обробки, а також пошкоджені плоди овочевих та плодових культур під час транспортування і зберігання.

Ураження часто починається в місцях механічних пошкоджень оболонки насіння, через які спори проникають всередину тканин.

У польових умовах гриб може розвиватися на ослаблених рослинах, живлячись продуктами розпаду рослинних тканин або виділеннями шкідників.

На складах Penicillium citrinum сприяє розвитку плісняви, знебарвленню насіння, зниженню схожості та псуванню товарного вигляду продукції.

Період максимальної активності патогену припадає на час збирання врожаю та подальшого зберігання, якщо порушено температурно-вологісний режим.

Для проростання конідій та росту міцелію необхідна висока вологість субстрату (понад 16–18%) та відносна вологість повітря вище 70%.

Гриб успішно розвивається в широкому діапазоні температур, включаючи знижені значення, що дозволяє йому залишатися активним у прохолодних овочесховищах.

Інфекційний цикл включає постійне утворення конідій, які розносяться повітряними потоками, водою та комахами, швидко заражаючи здорові партії зерна.

Найінтенсивніше гриб поширюється в умовах поганої вентиляції та при «самозігріванні» зернових насипів, що створює локальні осередки підвищеної вологості.

Первинною ознакою є поява пухкого, порошкоподібного нальоту зеленуватого відтінку на поверхні насіння, плодів або коренеплодів.

У процесі розвитку нальоту навколо колоній можуть з'являтися краплі прозорої або жовтуватої рідини, що характерно для метаболічної активності даного виду.

При прогресуванні хвороби уражені ділянки розм'якшуються, набувають неприємного затхлого запаху, а насіння втрачає природний блиск.

При глибокому ураженні зародок зерна гине, що призводить до повної втрати посівних якостей та неможливості нормального проростання.

У складських приміщеннях ознакою зараження також служить злежуваність зерна та зміна його кольору на темніший або тьмяніший.

Першочерговим заходом є суворий контроль вологості зерна при закладці на зберігання, яка має бути нижчою за критичні рівні (зазвичай до 14%).

Необхідно забезпечити якісну вентиляцію та постійний моніторинг температурного режиму у сховищах для запобігання конденсації вологи.

Важливо проводити ретельне очищення зерна від домішок та пошкодженого насіння, які є первинним субстратом для розвитку пліснявих грибів.

Застосування фунгіцидної обробки насіннєвого матеріалу перед посівом допомагає захистити молоді проростки від ураження ґрунтовою інфекцією.

Для запобігання накопиченню мікотоксинів рекомендується регулярна дезінфекція складських приміщень, тари та обладнання з використанням фумігантів.