Смугастість гороху

Збудником хвороби є вірус смугастості гороху (Pea streak virus, PSV), який належить до роду Carlavirus. Цей патоген є небезпечним вірусом, що поширюється в багатьох регіонах вирощування бобових культур.

Вірус має РНК-вмісну структуру і характеризується широким колом рослин-господарів серед родини бобових, що ускладнює проведення профілактичних заходів.

Передача інфекції в агроценозах здійснюється виключно за допомогою комах-векторів, серед яких домінуючу роль відіграють різні види попелиць.

Патоген не передається механічним шляхом через насіння, що дещо спрощує контроль, проте легкість передачі попелицями робить його надзвичайно швидким у поширенні.

Діагностика вірусу потребує застосування лабораторних методів, оскільки візуальні симптоми можуть накладатися на прояви інших вірусних хвороб, таких як звичайна мозаїка.

Шкодочинність смугастості гороху полягає у суттєвому зниженні енергії росту рослин та їх загальної продуктивності в польових умовах.

Уражені вірусом рослини виглядають пригніченими, з ознаками карликовості, що не дозволяє їм повноцінно розвивати вегетативну масу.

Найбільшої шкоди завдається репродуктивним органам: знижується кількість бобів на одній рослині, а самі боби часто недорозвинені.

Насіння, отримане з уражених рослин, має низьку поживну цінність, погано проростає та не підходить для використання як посівний матеріал.

У випадках масового розвитку хвороби фермери можуть втрачати значну частку врожаю, що робить цей патоген економічно значимим об'єктом захисту.

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді світлих штрихів та смуг на листках, які з часом стають темно-коричневими або фіолетово-чорними.

Характерною ознакою є некротичні смуги вздовж стебел, які можуть призводити до викривлення та поступового відмирання частин рослини.

Листки набувають деформованого вигляду, спостерігається скручування країв та хлороз, що значно знижує фотосинтетичну активність.

При сильному ураженні верхівка рослини набуває розеткової форми через скорочення міжвузлів та надмірне кущіння, що вказує на системний характер інфекції.

• Поява некротичних смуг на стеблах.
• Деформація молодих листків.
• Пригнічення росту міжвузлів.
• Поява плям на стулках бобів.

Для мінімізації поширення вірусу важливо впроваджувати просторову ізоляцію посівів гороху від багаторічних бобових трав, де зимує вірус.

Боротьба з попелицею — головним вектором вірусу — є критично важливим етапом, який проводиться шляхом обприскування посівів інсектицидами системної дії.

Проведення агротехнічних заходів, таких як знищення бур'янів-резерваторів вірусу, значно зменшує первинний інфекційний фон на полі.

Використання стійких до вірусу сортів гороху є найнадійнішим способом захисту, що мінімізує залежність від хімічних засобів обробки.

Дотримання строків посіву дозволяє гороху пройти найбільш вразливі фази розвитку до піку активності комах-переносників вірусу.