Смугастість гороху

Смугастість гороху (Pea streak virus, PSV) — це вірусна інфекція, що належить до роду Carlavirus та вражає значну частину бобових культур у всьому світі.

Вірусні частки мають форму гнучких ниток, які швидко поширюються у тканинах рослин після потрапляння в них через пошкодження епідермісу.

Основним біологічним переносником вірусу в природних умовах є горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum), що живиться соками багатьох видів рослин.

Джерелами первинної інфекції є багаторічні конюшини та люцерна, в кореневій системі та тканинах яких вірус може успішно перезимовувати.

Патоген є досить стабільним і може передаватися механічно, наприклад, під час догляду за посівами або контакту здорових рослин із зараженими.

Ця хвороба завдає відчутної шкоди гороху посівному, а також іншим бобовим, включаючи кормові сорти, що вирощуються у сівозмінах.

Головна небезпека полягає у системному ураженні рослини, що зупиняє ріст та розвиток кореневої системи та генеративних органів.

Уражені посіви характеризуються низькою врожайністю зерна, оскільки боби формуються нерівномірно, а кількість насіння в них різко зменшується.

Вірусна інфекція призводить до значних економічних втрат, знижуючи якість посівного матеріалу та товарну привабливість вирощеної продукції.

Крім того, заражені рослини стають більш вразливими до посухи, високих температур та ураження вторинними грибковими захворюваннями.

Поширення хвороби активізується навесні, коли температура повітря сприяє виходу попелиці з місць зимівлі на молоді сходи бобових.

Найбільш критичний період — фаза бутонізації та цвітіння, під час якої вірус найшвидше поширюється всередині поля при масовій активності комах.

Вологий і помірно теплий сезон створює ідеальні умови для розмноження переносників, що веде до швидкого поширення вірусу на великих площах.

Влітку активність вірусу може дещо знижуватися при настанні сухої та спекотної погоди, яка обмежує життєдіяльність комах-векторів.

Осінні сходи падалиці гороху можуть підтримувати існування вірусу до настання морозів, забезпечуючи передачу інфекції в наступний вегетаційний період.

Типовими симптомами є коричнево-фіолетові смуги (штрихуватість), які з'являються вздовж стебел, а також на черешках та жилках листків.

Характерною ознакою також є скручування та деформація листкових пластинок, що супроводжується мозаїчним забарвленням різних відтінків зеленого.

Верхівки пагонів можуть ставати крихкими та відмирати, що часто призводить до зупинки росту всієї рослини або її передчасного в'янення.

• Темно-коричневі штрихи на стеблах.
• Хлоротичні плями та мозаїчність листків.
• Зменшення розміру бобів.
• Деформація верхівки пагона.

На ранніх стадіях інфекції рослини можуть виглядати пригніченими, з коротшими міжвузлями та загальною затримкою розвитку порівняно зі здоровими.

Основним заходом захисту є вибір здорового посівного матеріалу та використання сортів гороху, що проявляють стійкість до вірусних патогенів.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції: поля гороху не слід розміщувати поблизу посівів багаторічних бобових трав, що є резерваторами інфекції.

Проведення вчасних обробок інсектицидами для знищення популяцій попелиці є ключовим методом обмеження поширення вірусу в критичні фази росту.

Регулярне знищення бур'янів навколо полів позбавляє вірус його господарів у міжсезоння та знижує чисельність комах-переносників.

Своєчасна оранка полів та ретельне знищення пожнивних решток допомагають зменшити інфекційний фон на конкретному полі наступного сезону.