Вірус раннього пожовтіння гороху

Вірус раннього пожовтіння гороху (Pea early-browning virus, PEBV) є представником роду Tobravirus і характеризується наявністю двокомпонентного РНК-геному.

Цей патоген має високу здатність до виживання в ґрунті, де його основними переносниками виступають вільноживучі нематоди з родин Trichodoridae.

Вірус здатен уражати широкий спектр культурних та дикорослих рослин, що робить його важковикорінюваним об'єктом у сучасних агроценозах.

Систематизація вірусу вказує на його здатність до системного переміщення по флоемі та ксилемі рослини, що зумовлює швидке ураження всіх частин організму.

Діагностика вірусу ускладнена через подібність симптомів до фізіологічних розладів, тому для точного визначення необхідно застосовувати імуноферментний аналіз.

Горох посівний є основним господарем вірусу, проте інфекція також вражає люцерну, конюшину, боби та деякі овочеві культури, зокрема картоплю.

Вплив на врожайність проявляється у значному зменшенні маси тисячі насінин та зниженні енергії проростання майбутнього посівного матеріалу.

Системна інфекція призводить до порушення фотосинтезу, що тягне за собою передчасне відмирання листя та зниження загальної продуктивності посівів.

Поширення патогену через насіння створює довготривале джерело інфекції, яке здатне зберігатися в насіннєвому фонді протягом багатьох років.

Виявлення вірусу на полях картоплі спричиняє появу кільцевої некротичної плямистості, що суттєво знижує ринкову цінність продукції та її лежкість.

Найбільш сприятливими для розвитку вірусу є весняні місяці, коли температура ґрунту сприяє активній міграції та живленню нематод-переносників.

Первинне зараження зазвичай відбувається в зоні кореневої системи через ґрунт, після чого вірус швидко просувається до точок росту рослини.

Вологі умови та помірні температури повітря створюють ідеальний мікроклімат для прояву симптомів хлорозу на молодих сходах гороху.

У літній період розвиток хвороби може дещо сповільнюватися, проте вірус залишається активним у глибоких шарах ґрунту в тілах нематод.

Після збору врожаю вірус зберігається в кореневищах багаторічних бур'янів, забезпечуючи перезимівлю патогену до наступного сезону посіву.

Класичними ознаками ураження є яскраво-жовте забарвлення верхніх листків, яке зазвичай з'являється ще на етапі появи перших справжніх листків.

Рослини суттєво відстають у рості, спостерігається деформація верхівки, вкорочення міжвузлів та загальне пригнічення вегетативної маси.

На листках може спостерігатися мозаїчний візерунок, плямистість або некроз, що поступово прогресує та призводить до в'янення цілих пагонів.

Боби на хворих рослинах формуються дрібними, викривленими та часто мають неповноцінне, зморщене насіння, яке не придатне для посіву.

• Пожовтіння (хлороз) верхівкових листків
• Карликовість та пригнічений вигляд рослин
• Деформація бобів та скорочення міжвузлів
• Некротичні плями на листках

Вирощування стійких до вірусу сортів є найбільш ефективним та економічно виправданим методом захисту посівів у зонах високого ризику.

Дотримання сівозміни з включенням культур, які не є господарями для вірусу та нематод, дозволяє знизити інфекційний фон на полі.

Використання виключно здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу мінімізує ризик занесення вірусу на чисті від інфекції ділянки.

Систематичне знищення бур'янів, особливо багаторічних, зменшує кількість природних резерваторів вірусу в посівах гороху та навколо них.

У випадках критичного зараження ґрунту можливо застосування нематоцидів, проте це потребує чіткого дотримання регламентів безпеки та дозування.