Оксипорус широкооблямований

Оксипорус широкооблямований (Oxyporus latemarginatus) — це базидіальний гриб, який є відомим дереворуйнівним патогеном. Він належить до родини Schizoporaceae і викликає деструкцію лігніну в деревині різних порід.

Плодові тіла гриба зазвичай однорічні, мають вигляд тонких, розпростертих утворень білого або жовтуватого відтінку. Характерною рисою є помітна стерильна облямівка, що відокремлює краї плодового тіла.

Міцелій гриба проникає глибоко в структуру дерева, поширюючись по ксилемі та руйнуючи її структуру за допомогою секреції спеціальних ферментів. Це робить гриб небезпечним для старіючих дерев.

Систематично гриб відноситься до відділу Basidiomycota. Його розмноження відбувається шляхом утворення базидіоспор, які поширюються потоками повітря або краплями води.

Гриб є досить поширеним і може зустрічатися як у природних екосистемах, так і в штучних насадженнях, де умови для його розвитку є сприятливими через високу вологість.

Даний фітопатоген вражає широке коло листяних порід, зокрема яблуні, груші та інші плодові культури. Уражена деревина втрачає свої механічні властивості, стаючи крихкою та легко ламаючись.

Гриб спричиняє розвиток білої гнилі. На початкових стадіях це проявляється зміною кольору волокон, які згодом перетворюються на м'яку, волокнисту масу, що не здатна підтримувати вагу дерева.

В умовах промислового садівництва оксипорус може стати причиною передчасної втрати продуктивності дерев. Особливо вразливими є старі дерева з великою кількістю незагоєних ран на стовбурах.

Шкодочинність патогену полягає у поступовому знищенні провідної системи дерева, що призводить до загального виснаження рослини та її подальшої загибелі від вторинних факторів.

Наслідки діяльності гриба незворотні, оскільки зруйнована деревина не підлягає відновленню, тому основна увага має приділятися превентивним заходам.

Активізація гриба збігається з теплим періодом року, коли температура та вологість створюють оптимальні умови для росту міцелію та спороношення гриба.

Найбільша активність спостерігається протягом весняно-осіннього періоду. У цей час плодові тіла з'являються на поверхні відмерлої або ослабленої деревини, поширюючи нові спори.

Зимовий період гриб переносить у вигляді міцелію всередині стовбурів або гілок. Низькі температури пригнічують ріст, але не призводять до повної загибелі колонії гриба.

Вологі погодні умови, особливо після рясних дощів, сприяють швидкому розвитку плодових тіл, що підвищує ризик вторинного зараження здорових дерев у саду.

Початок вегетаційного сезону є критичним моментом, оскільки проведення обрізки в умовах підвищеної вологості створює вхідні ворота для інфекції.

Первинною ознакою зараження є поява білястих, пласких плям на корі дерев. Вони мають тенденцію до швидкого розростання у різні боки від місця первинного проникнення.

У місцях ураження кора може тріскатися, відкриваючи доступ до внутрішніх тканин. При розрізі деревини помітні зони знебарвлення та характерна зміна щільності матеріалу.

Зовнішній вигляд дерева змінюється: крона стає розрідженою, листя набуває передчасного забарвлення або опадає, що свідчить про порушення обміну речовин у рослині.

Часто в місцях розвитку гнилі можна спостерігати виділення рідини або камеді, що є спробою дерева локалізувати інфекцію, проте зазвичай це не зупиняє розвиток оксипоруса.

На останніх стадіях хвороби спостерігається крихкість великих гілок, які можуть зламатися навіть при слабкому вітрі, що свідчить про глибоке ураження внутрішніх шарів деревини.

Найефективнішим методом боротьби є суворе дотримання агротехнічних норм, що передбачає регулярну санітарну обрізку та негайне видалення сухих або уражених частин.

Всі зрізи діаметром понад 2-3 см повинні негайно оброблятися садовими замазками, що містять фунгіциди, для запобігання проникненню спор патогену в тканини.

Інструмент для обрізки слід дезінфікувати після роботи з кожним деревом, щоб уникнути перенесення міцелію від заражених рослин до здорових.

Важливо підтримувати загальний стан здоров'я дерева шляхом правильного поливу та підживлення, оскільки сильні рослини мають кращу здатність до ізоляції місць ураження.

У разі виявлення сильного ураження стовбура дерево рекомендується видалити з корінням, щоб виключити пень як постійне джерело інфекції в саду.