Оїдіум

Оїдіум є найбільш поширеним грибковим захворюванням винограду, викликаним патогеном Erysiphe necator. Цей гриб-паразит належить до родини Борошнисторосяних.

Патоген є облігатним біотрофом, тобто розвивається виключно на живих тканинах рослини, висмоктуючи з них поживні речовини через спеціальні присоски — гаусторії.

Гриб утворює на поверхні органів рослини білий наліт, що складається з грибниці та конідій. Це і є основна форма розмноження патогена протягом вегетаційного сезону.

У системі класифікації грибів він раніше був відомий як Uncinula necator, але зараз назва змінена відповідно до сучасних мікологічних стандартів.

Зимує гриб у вигляді грибниці в бруньках винограду або у вигляді плодових тіл (клейстотеціїв) на корі лози, що дозволяє йому успішно переживати морози.

Основною культурою, що страждає від оїдіуму, є виноград. Хвороба вражає всі зелені частини куща: листя, пагони, суцвіття та ягоди.

Уражені суцвіття часто засихають та осипаються ще до початку цвітіння, що призводить до значної втрати врожайності на початковому етапі.

При ураженні ягід їхня шкірка втрачає еластичність і розтріскується. Це створює ідеальні умови для вторинної інфекції, такої як сіра гниль.

Листя, уражене грибом, деформується, скручується і передчасно відмирає, що негативно позначається на процесі фотосинтезу та визріванні деревини.

Сильне ураження послаблює всю рослину, роблячи її вразливою до зимових морозів та інших несприятливих факторів середовища.

Початок розвитку інфекції зазвичай припадає на весну, коли середньодобова температура сягає +15…+20 °C.

Літня спека не є перешкодою для оїдіуму; навпаки, за оптимальних температур +20…+27 °C гриб поширюється з неймовірною швидкістю.

Поширення спор здійснюється за допомогою вітру. Вологість повітря відіграє роль, проте, на відміну від інших хвороб, наявність краплинної вологи не є обов'язковою.

У другій половині літа, особливо в період дозрівання ягід, ризик епіфітотій стає максимальним, оскільки цукристість ягід підвищується, що приваблює гриб.

Погане провітрювання ділянки сприяє накопиченню спор та швидкому поширенню патогена всередині одного куща або цілого виноградника.

Головним симптомом є поява на верхній або нижній стороні листка сіро-білого нальоту, який на початкових стадіях можна легко стерти пальцем.

На молодих пагонах з'являються плями, що з часом темніють, набуваючи коричневого забарвлення. Це свідчить про глибоке ураження тканин.

Виноградні грона виглядають так, ніби їх обсипали борошном чи попелом. Ягоди стають дрібними, шкірка на них твердне і розтріскується.

При масовому ураженні в спекотні дні від кущів відчувається характерний запах гнилої риби, що є специфічним маркером активності гриба.

• Білий борошнистий наліт на листках.
• Деформація та скручування листових пластин.
• Засихання суцвіть.
• Тріщини на ягодах, що оголюють насіння.

Агротехнічні заходи мають вирішальне значення: своєчасне підв'язування, пасинкування та видалення зайвих пагонів покращують циркуляцію повітря.

Хімічний захист передбачає регулярне використання фунгіцидів системної та контактної дії, особливо в фази перед цвітінням та після нього.

Використання препаратів сірки залишається класичним методом боротьби з оїдіумом, який ефективно пригнічує розвиток грибниці.

Рекомендується чергувати фунгіциди з різних хімічних класів, щоб запобігти виникненню резистентності у гриба Erysiphe necator.

Важливо дотримуватися карантинних заходів: не завозити інфікований садивний матеріал та вчасно знищувати вогнища хвороби на ділянці.