Нектрія

Найвідомішим видом є Nectria galligena, що вражає яблуні, груші та лісові дерева. Патоген здатний формувати складні життєві цикли, включаючи стадії статевого та безстатевого розмноження.

Під час діагностики гриб виглядає як скупчення яскраво-червоних або оранжевих плодових тіл (перитеціїв), що розсипані по ураженій корі дерева, особливо навколо ран.

Міцелій гриба проникає глибоко в дерево, розвиваючись усередині камбію та заболоні. Це дозволяє патогену виживати навіть у суворих умовах та поширюватися протягом тривалого часу.

Поширення відбувається за допомогою спор, які розносяться вітром або краплями дощу. Велика вологість є критичним фактором для активного викиду аскоспор і подальшого зараження здорових дерев.

Нектрія вражає широкий спектр рослин, переважно плодові культури родини Розових, а також багато листяних дерев у парках та лісах, таких як бук, дуб та ясен.

Шкодочинність гриба проявляється у руйнуванні кори, що веде до появи великих ракових виразок. Це порушує транспортування води та поживних речовин у дереві, послаблюючи його імунітет.

Ураження скелетних гілок часто призводить до їхнього засихання та ламкості, що робить дерева небезпечними для оточення та знижує їхню врожайність.

Молоді саджанці в розплідниках часто гинуть після зараження нектрією, оскільки гриб швидко оперізує стовбур, зупиняючи сокорух.

На плодах патоген викликає розвиток гнилей, які поширюються під час зберігання, що завдає серйозних економічних збитків плодівничим господарствам.

Активний розвиток гриба спостерігається протягом усього вологого періоду року, особливо в осінньо-весняні місяці, коли температури коливаються в межах +5...+15 градусів.

Зима не зупиняє розвиток гриба, якщо температура повітря залишається вищою за точку замерзання. У цей час міцелій продовжує повільно колонізувати нові ділянки деревини.

Весняне сокорух є найбільш вразливим періодом для дерева, оскільки рани після обрізки залишаються відкритими для проникнення спор патогену.

Влітку активність спороношення зменшується через вищі температури та меншу вологість, проте процеси некрозу всередині тканин продовжуються під шаром каллюсу.

Система захисту повинна враховувати цей розтягнутий цикл, тому моніторинг стану кори проводиться регулярно, незалежно від пори року.

Основною ознакою є поява втиснутих плям на корі, які поступово перетворюються на відкриті виразки з піднятими краями через активне розростання каллюсної тканини.

Візуальні симптоми включають:

• Яскраво-червоні або оранжеві дрібні кульки на поверхні відмерлої кори.
• Поява глибоких тріщин, що оголюють серцевину гілки.
• Передчасне пожовтіння та опадання листя на окремих гілках.
• Засихання верхівок дерев через системну інтоксикацію продуктами життєдіяльності гриба.

На плодах з'являються коричневі плями, які швидко охоплюють значну площу і призводять до муміфікації фрукта.

Дерево з прогресуючим нектріозом виглядає пригніченим, з ознаками відмирання окремих скелетних частин, що створює сприятливе середовище для вторинних інфекцій.

Головним заходом контролю є санітарна обрізка, при якій усі хворі гілки видаляються з захопленням здорової тканини та обов’язковим спалюванням залишків.

Для захисту ран після обрізки застосовують дезінфікуючі засоби на основі міді та садові мазі, що перешкоджають проникненню спор у відкриту деревину.

Використання фунгіцидів для обприскування крони в період «зеленого конуса» та після опадання листя допомагає знизити інфекційний фон у саду.

Важливо дотримуватися агротехнічних норм: не перегодовувати дерева азотними добривами, що роблять кору надто ніжною, та вчасно боротися зі шкідниками кори.

Регулярний огляд саду на предмет появи ракових виразок дозволяє виявити хворобу на ранній стадії та локалізувати вогнище зараження до того, як воно охопить все дерево.