Монографелла огіркова

Цей патоген є факультативним сапротрофом, що здатний виживати в ґрунті, рослинних залишках та на різноманітному інвентарі протягом багатьох років, зберігаючи високу інфекційну здатність.

Біологічно гриб адаптований до умов закритого ґрунту, де стабільні температура та вологість створюють ідеальне середовище для його репродукції та поширення міцелію.

Мікроскопічна будова гриба характеризується утворенням конідій, які легко переносяться водою та потоками повітря, дозволяючи патогену швидко захоплювати нові площі всередині теплиці.

Розвиток гриба відбувається шляхом проникнення в тканини кореня через мікропошкодження або безпосередньо через епідерміс, після чого починається руйнування клітинних стінок за допомогою ферментів.

Найбільшої шкоди гриб завдає посівам огірка, особливо у фазі розсади та під час інтенсивного плодоношення, коли рослини виснажені високим навантаженням.

Хвороба проявляється у вигляді прикореневої гнилі, що призводить до відмирання кореневої системи та подальшого в’янення всієї надземної частини рослини.

Пошкоджені культури перестають засвоювати поживні речовини та вологу, що призводить до хлорозу листя, затримки росту плодів та, зрештою, до повної загибелі куща.

Збитки від діяльності цього патогена можуть досягати значних обсягів, якщо не проводити своєчасні заходи щодо локалізації вогнищ ураження в умовах промислових теплиць.

Навіть при слабкому ураженні знижується товарний вигляд плодів, вони стають менш привабливими, а загальна врожайність падає через нездатність рослини підтримувати нормальний розвиток.

Активність патогена безпосередньо залежить від режиму поливу та вентиляції. Найбільш сприятливі умови — це висока вологість субстрату при температурі +20...+25°C.

У зимово-весняний період, коли в теплицях часто накопичується конденсат, ризик спалаху хвороби зростає багаторазово, оскільки умови стають оптимальними для розвитку грибниці.

Інфекція може розвиватися постійно, якщо в теплиці зберігається погана аерація ґрунту та відсутній належний санітарний контроль за водно-повітряним режимом.

Періодичні температурні стреси та надмірне внесення азотних добрив можуть послабити імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до проникнення інфекції.

Поширення збудника в межах теплиці відбувається протягом усього сезону вегетації, особливо після проведення масових поливних робіт або пересадки розсади.

Візуально хворобу можна ідентифікувати за потемнінням прикореневої частини стебла, яка з часом стає м’якою, коричневою та може бути вкритою легким нальотом.

Рослини починають в’янути під час сонячної активності, проте вранці тургор може частково відновлюватися, що вводить у оману агрономів на початкових етапах.

При розкопці кореневої системи видно, що коріння стає крихким, чорніє, а його зовнішній шар легко знімається при натисканні, оголюючи внутрішні тканини.

Внутрішні тканини стебла на поздовжньому розрізі часто набувають бурого забарвлення, що свідчить про ураження судинної системи токсинами гриба.

• Пожовтіння нижніх листків.
• Потемніння кореневої шийки.
• В’янення куща вдень.
• Відмирання всмоктувальних корінців.
• Сповільнення дозрівання огірків.

Основним методом контролю є профілактика, яка включає дезінфекцію теплиць парою або хімічними препаратами перед закладанням нового обороту.

Необхідно ретельно стежити за якістю поливної води та уникати потрапляння вологи на стебло, щоб не створювати сприятливих умов для проникнення патогена.

Біологічний захист, зокрема використання препаратів на основі Trichoderma harzianum, допомагає створити захисний бар’єр навколо коренів і витіснити збудника.

Вкрай важливо вчасно видаляти та знищувати уражені рослини з усією грудкою землі, щоб запобігти подальшому поширенню спор гриба по всій площі теплиці.

Використання сидеральних культур та дотримання правил сівозміни дозволяє збіднити ґрунт на інфекційний запас гриба та покращити загальний фітосанітарний стан ділянки.