Лейкоцитоспороз

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний із пошкодженнями кори, через які міцелій проникає у глибинні тканини. У циклі розвитку присутня конідіальна стадія, де утворюються пікніди — органи спороношення, що забезпечують поширення інфекції.

Міцелій патогена здатний витримувати тривалі періоди несприятливих умов, залишаючись усередині ураженої деревини. Навесні, за наявності краплинно-рідинної вологи, спори масово вивільняються і заражають нові ділянки саду.

Поширення хвороби відбувається через краплі дощу, вітер, а також комах, які можуть переносити спори гриба на своїх лапках. Важливою умовою є наявність вхідних воріт — ран, тріщин або сонячних опіків на поверхні дерева.

Розвиток захворювання призводить до серйозних метаболічних порушень у дереві, оскільки гриб виділяє токсини, що пригнічують життєдіяльність рослини. Без належного контролю лейкоцитоспороз здатний знищити весь сад протягом кількох сезонів.

Головними об'єктами ураження виступають кісточкові породи. Найбільш вразливими є персик, абрикос, вишня та черешня, що робить цей патоген справжньою загрозою для промислових та аматорських насаджень.

Початкові ознаки проявляються як поодинокі вдавлені плями на корі, що швидко збільшуються у розмірах. Кора у цих місцях стає коричневою, висихає і з часом починає розтріскуватися вздовж волокон.

На уражених ділянках часто спостерігається інтенсивне виділення камеді, що є типовою реакцією дерева на пошкодження камбію. У центрі таких утворень можна помітити дрібні темні горбики — пікніди збудника.

Листя на гілках, що уражені грибом, скручується, жовтіє та передчасно опадає. Гілки стають крихкими, втрачають гнучкість і з часом повністю відмирають, оскільки живлення припиняється через руйнування флоеми.

При детальному огляді видно, що уражена тканина має виразний темно-коричневий колір і чітку межу зі здоровою частиною. Це свідчить про глибоке проникнення гриба в структуру деревини.

У разі поразки штамба дерево втрачає стійкість до зимових морозів та перепадів температур. Навіть при спробах відновитися навесні, уражені ділянки залишаються джерелом інфекції для всього дерева.

Основою боротьби є радикальна санітарна обрізка з видаленням усіх хворих гілок. Важливо видаляти уражені ділянки, захоплюючи при цьому 5–10 см здорової деревини, щоб гарантовано видалити весь міцелій.

Після обрізки рани слід негайно обробити дезінфікуючими засобами на основі міді. Після висихання ран обов'язково нанести захисний шар садового вару або спеціальної садової фарби на акриловій основі для запобігання повторному інфікуванню.

Профілактичне обприскування дерев фунгіцидами проводиться до початку сокоруху та одразу після цвітіння. Використання препаратів на основі міді дозволяє суттєво знизити кількість спор на поверхні кори та запобігти їх проростанню.

Важливим заходом є агротехнічний догляд: правильне живлення та полив. Сильне, доглянуте дерево набагато краще чинить опір патогену, ніж ослаблене через нестачу вологи або макроелементів.

Осіння підготовка дерев включає побілку стовбурів вапняним розчином. Це дозволяє уникнути морозобоїн та сонячних опіків, які є ідеальними воротами для проникнення інфекції Leucocytospora cincta.