Лептосферіоз кукурудзи

Збудником хвороби є сумчастий гриб Leptosphaeria zeae, що належить до класу Dothideomycetes. Це небезпечний фітопатоген, який спеціалізується на ураженні кукурудзи протягом усього вегетаційного періоду.

Гриб зимує у формі псевдотеціїв на рослинних рештках, що залишилися на поверхні ґрунту. Навесні, за наявності вологи, відбувається вивільнення аскоспор, які заражають молоді рослини.

Цикл розвитку також включає конідіальну стадію Phoma zeicola, яка забезпечує швидке поширення інфекції в межах поля під час вологого літа. Спори переносяться вітром та краплями дощу.

Розвиток патогену тісно пов'язаний з температурним режимом та вологістю повітря. Температура в межах 20-25°C та часті опади є критичними факторами для масового спалаху лептосферіозу.

Даний вид є типовим представником мікобіоти, що накопичується в ґрунті при монокультурі. Без належної ротації культур інфекційне навантаження на поле стабільно зростає.

Основна шкода завдається листовому апарату рослини. Через розвиток некрозів зменшується площа листкової поверхні, що проводить до падіння інтенсивності фотосинтезу.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, їх ріст сповільнюється. Це призводить до порушення формування генеративних органів, що прямо впливає на кількість рядів зерен у качані.

Наслідком хвороби є суттєва втрата врожайності зерна. У випадках сильного епіфітотійного розвитку захворювання недобір урожаю може складати від 10% до 20% і більше залежно від умов року.

Хвороба сприяє передчасному в'яненню рослин, що робить їх чутливими до вилягання. Пошкоджені тканини також стають «воротами» для проникнення інших патогенів, що спричиняють гнилі.

Якість отриманого зерна погіршується, оскільки рослина не отримує достатньої кількості пластичних речовин для нормального наливу, що призводить до формування дрібного та щуплого зерна.

Перші симптоми з'являються на нижніх листках у вигляді невеликих плям, які з часом збільшуються в розмірах. Плями мають овальну форму та сірувато-коричневе забарвлення.

Особливою ознакою є наявність темного обрамлення навколо плями. З часом у центрі ураженої ділянки з'являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які добре помітні неозброєним оком.

За умови тривалої вологої погоди плями розростаються і можуть охоплювати значну частину листка. Уражена тканина стає ламкою і поступово відмирає, набуваючи солом'яного відтінку.

Характерною рисою є поширення симптомів від нижнього ярусу до верхнього. При сильному ураженні верхні листки також можуть покриватися плямами, що зупиняє розвиток качана.

• Чітко виражені плями з темною каймою.
• Чорні крапки-пікніди на поверхні некрозу.
• Поступове всихання всієї листкової пластини.

Дотримання сівозміни є першочерговим заходом. Повернення кукурудзи на поле можливе лише через кілька років, що дозволяє природним чином зменшити запас інфекції в ґрунті.

Глибока оранка допомагає загорнути інфіковані рештки кукурудзи глибоко в ґрунт, де вони швидше перегнивають. Це обмежує доступ спор до нових рослин.

Використання стійких гібридів кукурудзи — найнадійніший спосіб уникнути значних фінансових втрат. Селекція постійно працює над підвищенням резистентності сучасних ліній до листових хвороб.

Використання фунгіцидів під час вегетації дозволяє зупинити поширення гриба. Найбільш ефективним є застосування препаратів на основі азолів та стробілуринів при виявленні перших ознак хвороби.

Баланс елементів живлення є критичним. Надлишок азоту без достатнього калієвого живлення робить тканини більш ніжними та сприятливими для проникнення міцелію Leptosphaeria zeae.