Лазіодиплодія теоброми

Lasiodiplodia theobromae — це небезпечний грибковий фітопатоген з класу Аскоміцети, що має широкий спектр рослин-господарів у тропічних та субтропічних поясах.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді міцелію, пікнід або склероціїв, очікуючи сприятливих умов для свого розвитку та зараження нових рослин.

Систематично об'єкт класифікується як анаморфна стадія патогену, що розмножується нестатевим шляхом за допомогою виділення конідій через спеціалізовані структури — пікніди.

Гриб демонструє високу ферментативну активність, здатний розкладати складні органічні сполуки в тканинах рослин, що сприяє швидкому поширенню інфекції вглиб органу.

Морфологічно патоген характеризується темно-коричневим кольором міцелію, що з часом стає майже чорним при старінні культури на поживних субстратах.

Патоген вражає величезний перелік культур, серед яких какао, цитрусові, манго, папая, банани, виноград та навіть деякі лісові породи дерев.

Головною господарською шкодою є масова гниль плодів, яка призводить до повної втрати врожаю як під час дозрівання, так і в період післязбирального зберігання.

Гриб викликає системні ураження провідної системи рослин, що призводить до захворювання під назвою «диплодіоз», яке супроводжується відмиранням верхівок пагонів.

В розплідниках патоген є особливо небезпечним, оскільки спричиняє загибель молодих саджанців через швидке руйнування кореневої шийки та основи стебла.

Зниження життєздатності багаторічних насаджень призводить до поступової деградації садів та значних фінансових втрат для виробників експортної продукції.

Початкова стадія зараження проявляється як невеликі темні плями на плодах, які згодом швидко збільшуються і стають м'якими, з характерним неприємним запахом гниття.

При ураженні стовбурів виникають локальні некрози кори, через які може спостерігатися активне виділення камеді (гоммоз), що послаблює загальний імунітет дерева.

На поверхні хворих ділянок з часом з'являються чорні крапки — це скупчення пікнід, що свідчать про активне спороношення гриба в навколишньому середовищі.

Внутрішні тканини при зрізі гілки мають виражене побуріння, яке поширюється від місця проникнення інфекції глибоко в деревину, порушуючи рух поживних речовин.

Листя на інфікованих гілках поступово втрачає тургор, стає жовтуватим, а потім бурим, що зрештою призводить до передчасного опадання листяного покриву.

Ефективний контроль починається з правильної агротехніки, зокрема регулярного очищення садів від хворих, відмерлих або пошкоджених гілок, що є джерелами спор.

Рекомендується проведення дезінфекції інвентарю для обрізки після роботи з кожною окремою рослиною, щоб уникнути механічного перенесення патогену в межах ділянки.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидних паст для замащування зрізів та ран на деревах, а також регулярні обприскування плодів дозволеними системними препаратами.

Важливим заходом є створення умов для швидкого загоєння ран, спричинених обрізкою або градом, оскільки відкриті рани є «воротами» для проникнення грибниці.

• Дотримання режиму вологості при зберіганні врожаю.
• Використання стійких сортів, адаптованих до регіону вирощування.
• Своєчасна боротьба з комахами-шкідниками, які пошкоджують шкірку плодів.