Клёкера апікулата

Kloeckera apiculata (синонім Hanseniaspora uvarum) — це аспорогенні дріжджові гриби, що належать до родини Saccharomycodaceae. Це одноклітинний мікроорганізм, який у процесі циклу розвитку переходить у стадію Hanseniaspora з утворенням сумок зі спорами.

Клітини мають характерну лимоноподібну форму, що дозволяє легко ідентифікувати їх під мікроскопом. Розмноження відбувається шляхом брунькування, причому клітини часто з’єднуються в ланцюжки.

Цей вид є епіфітом, що природно мешкає на поверхні плодів, зокрема винограду та яблук. Він є домінуючим компонентом мікрофлори в садах і на виноградниках під час дозрівання врожаю.

Мікроорганізм має високу ферментативну активність, здатний переробляти цукри в спирт та інші продукти метаболізму навіть у складних умовах середовища.

Лабораторний аналіз колоній на поживних середовищах показує кремовий колір і характерний «дріжджовий» аромат, що дозволяє відрізнити даний вид від інших грибкових патогенів.

Основна шкода від Kloeckera apiculata полягає у викликанні ферментативної гнилі ягід та фруктів. Патоген проникає в плоди через механічні пошкодження, спричинені комахами чи птахами.

На виноградниках ці дріжджі ініціюють процес внутрішнього бродіння соку, що призводить до втрати якості врожаю та неможливості подальшого зберігання продукції.

Фрукти, уражені цими дріжджами, стають джерелом поширення інфекції в сховищах. Процес гниття розвивається дуже швидко, що негативно впливає на товарні характеристики свіжих плодів.

Діяльність патогену призводить до розкладання цукрів і зміни хімічного складу плодів, що робить їх непридатними для вживання в їжу та переробки на виноматеріали чи соки.

Також дріжджі можуть пригнічувати корисну мікрофлору, що порушує екологічний баланс на поверхні рослин та створює умови для розвитку інших, більш небезпечних хвороб.

Найбільша активність патогену спостерігається у другій половині літа та восени, під час інтенсивного дозрівання ягідних та плодових культур.

Тепла та волога погода створює ідеальні умови для розмноження Kloeckera apiculata. У такі періоди чисельність популяції на поверхні плодів зростає в геометричній прогресії.

Під час збирання врожаю ризик поширення інфекції є найвищим. Будь-яке пошкодження шкірки плоду відкриває шлях для швидкого заселення тканин дріжджовими клітинами.

Зимують дріжджі в ґрунті, опалому листі та на залишках кори дерев, де вони зберігають життєздатність до настання сприятливих весняних умов.

Навесні, з початком сокоруху, патоген починає колонізувати молоді органи рослин, готуючи базу для подальшого зараження плодів у наступному сезоні.

Візуально зараження проявляється у вигляді липких вологих плям на шкірці плодів. У місці проникнення дріжджів тканини стають м'якими та починають виділяти сік.

При розвитку хвороби з'являється специфічний запах етилового спирту або оцтової кислоти, що свідчить про активне бродіння всередині м'якоті плоду.

На поверхні пошкоджених ділянок може утворюватися білуватий або сірий наліт, що складається з маси дріжджових клітин, який легко змивається водою.

М'якоть плоду швидко втрачає пружність, темніє і перетворюється на рідку масу, що супроводжується активним виділенням газів.

На виноградних гронах можна помітити «закисання» окремих ягід, які швидко зморщуються, втрачають колір і стають центром поширення інфекції на сусідні здорові ягоди.

Основою захисту є своєчасна санітарна очистка саду та виноградника від залишків врожаю та пошкоджених плодів, де накопичується інфекція.

Необхідно вживати заходів для зниження чисельності шкідників, які пошкоджують шкірку плодів, оскільки саме вони є головними помічниками у поширенні дріжджів.

Важливо дотримуватися режиму провітрювання та освітлення крон дерев, що зменшує вологість і перешкоджає розмноженню дріжджових колоній.

Під час зберігання врожаю необхідно забезпечити низький температурний режим, що зупиняє метаболічну активність дріжджових клітин.

• Використання фунгіцидів під час дозрівання плодів.
• Дбайливий збір урожаю для уникнення механічних травм.
• Регулярна дезінфекція складських приміщень та ящиків.
• Видалення падалиці, яка є основним резерватором інфекції.